Основи сімейного права

1. не виникають права та обов’язки подружжя між особами, що зареєстрували недійсний шлюб;

2. майно набуте особами під час недійсного шлюбу належить їм на праві спільної часткової власності;

3. особа, яка змінила прізвище у недійсному шлюбі, користується ним без достатньої правової підстави;

4. особа, яка посилилась у житло іншого у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу не набуває права проживання у ньому.

 

 

- Право на материнство;

- на батьківство;

- на повагу до своєї індивідуальності;

- на фізичний та духовний розвиток;

- на зміну прізвища;

- на особисту свободу;

- на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї;

- обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю.

- право особистої приватної власності;

- спільної сімейної власності;

- на утримання у разі непрацездатності;

- на укладення шлюбного договору цивільного характеру;

-обов’язок подружжя матеріально підтримувати одне одного.

Шлюбний договір може бути укладений після подання заяви про реєстрацію шлюбу і набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу. Також може бути укладений в будь-який час після реєстрації шлюбу. Подружжя має право укласти будь-який договір, який врегульовує майнові відносини між ними. Договори між подружжям не можуть врегульовувати особисті відносини подружжя. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним Кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державний реєстрації.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Всі договори укладаються у письмовій, нотаріально засвідченій формі, відповідно до вимог цивільного законодавства.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є не працездатним і потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення