Особливості дії ненаркотичних анальгетиків в умовах експериментального невротичного стану

Використання вказаних анальгетиків у тварин з експериментальним невротичним станом дало дещо іншу картину. Рівень болетамуючої активності анальгіну склав 47, 2% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині), диклофенак-натрію – 97, 3% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині), ацетилсаліцилової кислоти – 46, 8% (Р < 0, 05)  (на 60й хвилині), кетопрофену (5 мг/кг) – 34, 2% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині), кетопрофену (10 мг/кг) – 46% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині), кеторолаку (5 мг/кг) – 91, 1% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині), кеторолаку (10 мг/кг) – 119, 6% (Р < 0, 05)  (на 90й хвилині). Очевидно, що експериментальна невротична патологія справляла різний по направленню вплив на дію ненаркотичних анальгетиків. В фармакологічному ефекті цих препаратів просліджується тенденція як до збільшення, так і для зменшення порогу болю в умовах неврозу, а також залежність ефекту від дози.

Так, кеторолак та диклофенак в даній ситуації суттєво підвищували свою антиноцицептивну активність (в 1, 9 – 1, 5 та 1, 34 рази відповідно), кетопрофен продемонстрував тенденцію до зниження своєї активності, анальгін та ацетилсаліцилова кислота суттєво не змінювали свій протибольовий потенціал. Для кеторолаку, як і для кетопрофену, характерним був дозозалежний ефект – при зменшенні дози введеного препарату послаблювалася його болетамуюча ефективність.

Введення анальгетиків, тваринам з експериментальною патологією ЦНС призводить до змін поведінкових реакцій в тесті “відкрите поле”. В даних умовах диклофенак-натрій та кеторолак викликали переважне пригнічення емоційної реакції страху, ніж локомоцію. Кетопрофен, навпаки, в більшій мірі викликав пригнічення локомоторної активності у невротизованих тварин.

Розглядаючи питання про вплив анальгетиків на мнестичні процеси, необхідно відмітити, що всі досліджені нами засоби не впливали на відтворення енграм пам'яті як у інтактних тварин, так і у тварин з експериментальним невротичним станом.

ІІІ. Нейрофізіологічний аналіз дії ненаркотичних анальгетиків в умовах експериментального невротичного стану.

Дисперсія у характеристиці фармакологічної відповіді інтактних тварин і тварин з експериментальною патологією мозку на дію ненаркотичних анальгетиків проявляється не лише у зміні загальної біологічної реакції, але й відбивається на функціональному стані структур головного мозку.

В умовах сформованого невротичного стану (модель “конфлікт аферентних збуджень”) у кролів нами було виявлено підвищення збудливості ДГ (+18%; Р < 0, 05) та мезенцефалічної РФ (+17%; Р < 0, 05) у експериментальних тварин. Також, характерною рисою в цей час були протилежні зміни збудливості фронтального неокортексу та головки хвостатого ядра (ХЯ), які супроводжувалися пригніченням функціональної активності даних утворень мозку на 26, 7% (Р < 0, 05) та 28% (Р < 0, 05) відповідно.

Інтрацентральні взаємовідносини між структурами в умовах експериментального неврозу характеризувалися лише незначною тенденцією до підвищення викликаної активності ФК після попереднього підпорогового подразнення РФ, а також достовірним зменшенням майже в 2 рази гальмівного впливу РФ по відношенню до ДГ (рисунок). Депримуюча дія РФ по відношенню до ХЯ практично не змінювалася у порівнянні з показниками до початку невротизації.

Формування специфічної внутрішньомозкової функціональної організації, виявлене нами при вивченні рівня збудливості структур головного мозку та характеру їх інтрацентральних взаємовідносин, характерні для невротичного стану, створеного за допомогою методики “конфлікт аферентних збуджень”, принципово співпадає з даними, які були отримані іншими дослідниками (А. Н. Саньков, 1984; Н. Г. Вишневська, 1987).

 

Рисунок. Зміни збудливості структур головного мозку після попереднього підпорогового подразнення ретикулярної формації середнього мозку експериментальних тварин до невротизації та після неї.

* – Р < 0, 05 – по відношенню до вихідного стану

 

Узагальнення та аналіз власних експериментальних даних показали можливість виділення деяких загальних закономірностей та особливостей реагування мозкових структур на фоні введення анальгетиків інтактним тваринам і тваринам з патологічним станом.

При порівняльному аналізі дії ненаркотичних анальгетиків на моделі експериментального невротичного стану і у інтактних тварин відмічено, що кеторолак виявляє, диклофенак-натрію збільшує, на відміну від інших анальгетиків, пригнічення збудливісті мезенцефалічної РФ в умовах патології ЦНС. Ці ж препарати в даних умовах втрачають гальмівну дію відносно фронтального неокортексу (таблиця).

Кетопрофен у тварин з експериментальною невротичною патологією збільшує свій активуючий вплив на функціональний стан дорзального гіпокампу та гальмівний відносно фронтального неокортексу.

Ацетилсаліцилова кислота та анальгін у інтактних тварин пригнічували активність дорзальної ділянки гіпокампу, тоді як в умовах експериментального неврозу рівень функціонування цієї структури практично не змінювався. Аналіз збудливості структур головного мозку також показав зниження показника активності фронтального неокортексу і хвостатого ядра та підвищення – ретикулярної формації середнього мозку і дорзального гіпокампу.

Кеторолак, диклофенак натрій і кетопрофен у тварин з нормально функціонуючою ЦНС зменшували активуючий вплив мезенцефалічної РФ відносно фронтального неокортексу, тоді як в умовах патологічного стану мозку жоден з досліджених лікарських засобів не впливав на внутрішньо центральні відносини між структурами.

Таким чином можна зробити висновок, що досліджений ненаркотичний анальгетик кетопрофен (10мг/кг) викликає поглиблення відхилень функціонування структур головного мозку в умовах експериментального неврозу, що співпадає з зниженням в 1, 24 рази його болетамуючої активності.

Диклофенак-натрій та кеторолак в даних умовах проявляють себе як антагоністи патологічних змін збудливості структур мозку: вони пригнічують активність ретикулярної формації середнього мозку, що співпадає з