Особливості функціонально-вартісного аналізу в процесі інноваційної діяльності підприємства

 

Розрахунок потрібної кількості чергових слюсарів для міжремонтного обслуговування обладнання в зміну виконується за формулою:

 

  (14)

 

де   – сума ремонтних одиниць обладнання, що обслуговується, од;

  – норма міжремонтного обслуговування на одного робітника в зміну.

Наявна чисельність чергових слюсарів на добу розраховується за формулою:

 

  (15)

 

де К – кількість робочих змін на добу.

Розрахунок штатної чисельності робітників:

  (16)

 

де   – чисельність робітників на підміну в вихідні дні, що дорівнює наявній чисельності робітників у зміну для безперервного виробництва, чол.

Облікова чисельність робітників дорівнює:

 

  (17)

 

де   – коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової

 

  (18)

 

Таблиця 3

Чисельність ремонтного персоналу

 

Премія складає:

- для слюсарів 5-го розряду:

 

  (20)

 

- для станочників 5-го розряду:

 

П=29040•0, 3=8712 (грн.)

 

- для електриків 5-го розряду:

 

П=27720•0, 3=8316 (грн.)

 

Доплата за роботу в нічний час:

 

 , (21)

 

де   – загальна чисельність робітників, залучених до роботи в нічні зміни, чол;

  – кількість нічних годин;

  – коефіцієнт доплат у нічні зміни.

Доплата за роботу у святкові дні:

 

 . (22)

 

Складання кошторису витрат на ремонтні роботи

 

Таблиця 4

Кошторис витрат на ремонт обладнання

Статті витрат Сума витрат на весь ремонт

1. Основні матеріали 250700

2. Заробітна плата основна та додаткова ремонтних робітників 420470

3. Відрахування на соц. страхування 164267, 8

4. Цехові витрати 784478

5. Загальнозаводські витрати 1619915, 8

Всього 3239831, 6

 

Річні витрати основних фондів матеріалів на ремонти розраховується за формулою:

 

  (23)

 

де  – коефіцієнт, який враховує річні витрати матеріалів на огляди та міжремонтні обслуговування, долі одиниць;

Нi – витрати матеріалів на капітальний ремонт одиниці обладнання, грн;

  – сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягають капіталь-ному, поточному ремонту в поточному році відповідно, шт;

а – коефіцієнт, який характеризує співвідношення між кількістю матеріалу, що витрачається у поточному та капітальному ремонтах [8, 122].

Кількість обладнання на ремонтній базі:

 

  (24)

 

де   – ефективний фонд часу роботи обладнання на ремонтній базі;

 

 

  (5. 25)

 

де   – номінальний фонд часу роботи обладнання, год. ;

  – простої обладнання в ремонті за рік, год.

  – коефіцієнт завантаження обладнання, долі одиниць.

В залежності від кількості розрахованих верстатів та норм площі на один верстат визначається площа ремонтної бази:

 

 , (26)

 

де Hs – норма площі на один верстат, м2.

 

Таблиця 5

Річні амортизаційні відрахування по РМЦ

 

Види основних фондів Вартість основних фондів Норма амортизації, % Річні амортизаційні відрахування

1. Будівлі 500000 8 40000

2. Машини та обладнання 2000000 24 480000

3. Інше 250000 40 100000

Всього --- --- 620000

 

Енерговитрати по ремонтній базі складаються з витрат на силову енергію та енергію на освітлення ремонтної бази.

Витрати на силову енергію:

 

 , (27)

 

де   – потужність електродвигуна, кВт;

  – ефективний фонд часу роботи обладнання, год. ;

  – коефіцієнт одночасної роботи, долі одиниць;

  – коефіцієнт завантаження обладнання, долі одиниць;

  – ККД електродвигунів, долі одиниць;

  – коефіцієнт, який враховує втрати у мережі, долі одиниць;

  – вартість 1кВт-год електроенергії, грн.

Витрати на освітлення:

 

 , (28)

 

де   – норма освітлення на 1м2 площі, Вт;

  – час освітлення, год;

  – площа ремонтної бази, м2.

Таблиця 6

Цехові витрати по РМЦ

Статті витрат Сума витрат

1. Енерговитрати 13850

2. Заробітна плата основна та додаткова ІТР, службовців і МОП 72446

3. Відрахування на соц. страхування 28182

4. Амортизаційні відрахування 620000

5. Інші 50000

Разом 784478

 

 

Основна мета (місія) виробництва в ринкових умовах, згідно зі статутом підприємства, полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача (продуцента). Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо [8, 104].

Виробниче підприємство (фірма) для забезпечення своєї життєдіяльності перш за все орієнтується на ринковий попит з його вимогами до якості, споживчих властивостей та ціни товару (послуги). Тому завдання менеджерів вищого, середнього рівня та спеціалістів підприємства (фірми) полягає у визначенні стратегії і тактики організації виробництва, котрі спрямовані на забезпечення його конкурентоспроможності, скорочення витрат на виготовлення продукції.

Метою формування та реалізації виробничої політики є пристосування підприємства до вимог ринку з мінімальними витратами, але це потребує від керівників та спеціалістів обізнаності з широкого кола питань за межами сфери виробництва. Виробництво – це тільки частина процесу, що постійно оновлюється, і тому всі техніко-технологічні та організаційно-економічні рішення можна приймати тільки на підставі аналізу достатньо повної і точної інформації про вимоги ринку, що очікуються, можливості і загрози зовнішнього середовища, слабкі та сильні сторони власної діяльності.

Якщо розглядати виробництво як систему взаємопов’язаних елементів, якими є робочі місця, їх групи, підрозділи та підприємство в цілому, то постановка організаційних завдань взаємодії та узгодженості всіх складових залежить передусім від вимог до продукції, технології її виготовлення і самої виробничої системи. Але організаційні завдання можуть бути наперед визначені невикористаними резервами функціонування самої системи, наприклад, наявністю в ній внутрішньозмінних утрат, браку, неритмічного випуску продукції та ін.

Суб’єкти матеріального виробництва в ринкових умовах під впливом конкуренції змушені постійно пристосовуватись до вимог споживачів стосовно якості товарів (послуг), ціни, сервісного обслуговування тощо. Техніка та технологія виготовлення продукції і надання послуг мають розвиватися динамічно, ураховуючи зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі господарювання. Чим складніша продукція проектується і виготовляється, тим більша кількість найменувань сировини, матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, інструменту, енергії, транспорту, виробничих та складських приміщень для її виробництва використовується. При цьому має залучатися виробничий персонал різної кваліфікації і спеціалізації, котрий повинен у межах повноважень доцільно і високоефективно об’єднати, організувати підпорядковані йому компоненти, щоб досягти основної мети – своєчасно виготовити якісну продукцію, задовольнити потреби споживачів і отримати прибуток для подальшого процесу відтворення [7, 132].

 

 

1. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. – К. : Вища шк., 1995. – 265 с.

2. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. – М. : Финансы и статистика, 1998.

3. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2000.

4. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. – К. : КНЕУ, 1999.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2000.

6. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. – М. : ИНФРА-М, 1998.

7. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. – Минск: Экоперспектива, 2002.

8. Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. – К. : МАУП, 2001.

9. Макаренко М. В., Махалина О. М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М. : ПРИОР, 2003.

10. Новицкий Н. И. Основы менеджмента: Организация производства на предприятиях: – М. : Финансы и статистика, 2004.

11. Новицкий Н. И. Организация и планирование производства: Учеб. -метод. пособие. – М. : Финансы и статистика, 2004.

12. Сачко Н. С. Теоретические основы организации производства. – Минск. : Дизайн ПРО, 2004.

13. Управління якістю продукції: Навч. посібник / За ред. О. Й. Запунного. – К. : ІЗМН, 2002.

14. Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М. А. Бєлова. – К. : КНЕУ, 2001.

15. Устюжанина Е. Внутрифирменное реформирование. – М. : Акционер, 2003.

16. Плоткін Я. Д., Пащенко І. Н. Виробничий менеджмент: Навч. по-сібник; Збірник вправ / Держ. ун-т «Львівська політехніка» (Інформ. -вид. центр «ІНТЕЛЕКТ+», Ін-т підвищ. кваліфікації та перепідготовки кадрів). – Львів, 2004.

17. Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и екон. спец. / Под ред. О. Г. Туровца и Б. Ю. Сербиновского. – Ростов-н/Д: МарТ, 2000.