Особливості інфраструктури ринку цінних паперів

Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

 

 

 

Нині в Україні існують три депозитарії: комерційний «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС), в якому враховується левова частка всіх корпоративних цінних паперів, недавно почав практичну комерційну діяльність Національний депозитарій України (НДУ) і депозитарій Нацбанку. Однак кількість депозитаріїв не позначається позитивно на якості і найголовніше – надійності обліку прав власності на ціннопаперові активи. Швидше навпаки – відсутність єдиного повнофункціонального центрального депозитарію вже багато років дозволяє процвітати в країні такому явищу, як рейдерство. В Україні сьогодні діють близько 40-50 професійно підготовлених рейдерських груп, які щороку здійснюють операції на $ 3, 5 млрд.

Природно, що така ситуація знижує довіру інвесторів до країни, оскільки в усьому світі рейдерство розцінюється як неспроможність держави в захисті прав власників, інвесторів та акціонерів. Ця проблема в Україні, на думку експертів, ускладнюється тим, що за останній рік не були прийняті відповідні закони, у тому числі закон про акціонерні товариства, які б посилили захист від рейдерських атак. Ще одна причина – сотні компаній-реєстраторів, які ведуть реєстри всіх власників вітчизняних підприємств. Говорити про надійність такої облікової системи не доводиться – маніпуляції з реєстрами акціонерів є одним з найбільш популярних інструментів у рейдерських атаках.

Проте послугами реєстраторів в Україні як і раніше, користуються понад 18, 5 тис. емітентів (відкриті та закриті акціонерні товариства, чиї акції випущені в документарній формі). Концепція Держінвестицій припускає відмовитися від документарної форми випуску цінних паперів на користь більш надійної та сучасної бездокументарної. При цьому сьогодні існуючі реєстратори і зберігачі повинні бути реорганізовані в депозитарні установи, ведення обліку прав власності на цінні папери має бути сконцентровано в центральному депозитарії.

У 2007 році чиновники затіяли найбільшу за всю історію незалежної України реформу фондового ринку. Проте, Юлія Тимошенко «достроково» завершила реформу фондового ринку вартістю в 2 млрд. гривень. Приводом для скасування рішення минулого уряду стала відсутність коштів, необхідних для розвитку ринку, і конфлікт інтересів з главою Держагентства з інвестицій та інновацій Віктором Івченком.

Програма, розроблена відомством пана Івченка, передбачала цілий ряд кардинальних (у деяких випадках – навіть радикальних) нововведень і змін в правилах гри на фондовому ринку практично для всіх його учасників. Зокрема, планувалося об’єднати і поліпшити роботу українських фондових бірж, створити єдиний центральний депозитарій (на базі Національного депозитарію України) і розрахунково-клірингову палату, розробити законопроекти «Про інвестиційні банки» і «Про венчурні фонди». Крім того, планувалося створення нових фінансових інститутів за участю держави – венчурного інвестфонду, інноваційно-інвестиційного банку і фінустанови муніципального розвитку.

За оцінками розробників, в результаті реалізації програми вже до 2012 року на біржах мала заключатися половина всіх угод із цінними паперами (зараз цей показник не перевищує 5%), при цьому річний обсяг біржових торгів – перевищити $ 200 млрд. (за підсумками минулого року – $ 7, 3 млрд., левова частка – результат фондової біржі ПФТС). Капіталізація вітчизняного ринку цінних паперів за п’ять років могла б досягти 70% ВВП, а основними його гравцями стали б внутрішні інституційні інвестори – інвестиційні та пенсійні фонди, страхові компанії та інвестиційні банки. Зокрема, активи невенчурних ІСІ, за прогнозами фахівців Держінвестицій, в 2012 році повинні були б перевищити позначку в 1 трлн. грн., а, наприклад, активи недержавних пенсійних фондів з 220 млн. зрости до 190 млрд. грн.

Правда, щоб забезпечити небачені раніше темпи зростання вітчизняного фондового ринку, одного бажання чиновників або учасників ринку явно недостатньо. На реалізацію програми модернізації ринків капіталу знадобилося б майже два мільярди гривень. Відповідно до прогнозних обсягів фінансування, протягом п’яти років передбачалося витратити 1, 85 млрд. грн., З яких 1, 47 млрд. грн. – кошти держбюджету. Саме така велика сума (точніше відсутність її в бюджеті), за словами чиновників Кабміну, і стала приводом для скасування рішення попереднього уряду.

Скасувавши Концепцію модернізації ринків капіталу, іншого плану з розвитку вітчизняного ринку ціннопаперових Кабмін запропонувати не зумів. Тому, очевидно, займатися фондовою реформою тепер будуть на Банковій. Нарікаючи на низькі обсяги вітчизняного ринку цінних паперів, президент пообіцяв, що одним з пріоритетів державної політики стане поліпшення фондової інфраструктури. «Указ сприятиме підвищенню стандартів біржової діяльності і зниженню ризиків інвесторів при вкладенні у цінні папери», – зазначив Ющенко.

З окремих пропозицій до проекту президентського указу стає цілком