Особливості інфраструктури ринку цінних паперів

Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною а українські підприємства збитковими.

За відсутності єдиного в країні фондового центру майже неможливою стає прозорість ринку. Прозорість ринку цінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

Концентрація капіталу, зменшення кількості акціонерних товариств і зростання їхньої рентабельності (включаючи прибутковість для інвестора), централізація Національної депозитарної системи разом з розвитком і концентрацією біржової і позабіржової торгівлі, розумна достатність державного регулювання та податкового навантаження – от далеко не повний, але важливий комплекс заходів для підйому ринку цінних паперів в Україні.

Інфраструктурні елементи організованого ринку є учасниками Національної депозитарної системи України, якісне функціонування якої має забезпечити утворений Національний депозитарій України. Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України.

Україна в даному випадку навіть не вчиться на власному досвіді, вже не кажучи про досвід інших країн. Українське загальне законодавство визначає, що обіг фінансового інструменту – грошей регулюється спеціальним законодавством і документами Національного банку України. Невже у відношенні ще більш специфічного фінансового інструменту – цінних паперів важко застосувати ту ж саму норму. Тим більше таке спеціальне законодавство існує а стандарти, встановлені Національним депозитарієм України підлягають обов’язковому виконанню всіма учасниками Національної депозитарної системи (Указ Президента України від 22 червня 1999 року N 703/99). Цілком зрозуміло, що для впровадження цієї ідеї необхідно ревізувати нормативну базу щодо ринку цінних паперів. Однак, досвід інших країн і стан справ в Україні наполегливо підштовхує до вирішення цієї проблеми.

Стандартизація обліку прав власності на цінні папери Національним депозитарієм України має стати практичним кроком щодо гармонізації законодавства України з світовими і Європейськими нормами. Встановлення відповідних стандартів депозитарного обліку буде сприяти підвищенню прозорості фондового ринку та сприяти зростанню операцій на фондовому ринку, що фактично веде до підвищення дохідної частини бюджету України за рахунок відповідних податків.

Постійна увага Президента України і Уряду до формування фондового ринку в Україні, на наш погляд, мають забезпечити консолідацію усіх здорових сил для якнайскорішого подолання проблем на ринку цінних паперів в Україні.

 

Ліквідний, надійний та прозорий ринок цінних паперів має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

сприяння надходження інвестицій у реальний сектор економіки;

створення ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних й іноземних інвесторів;

створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, зокрема й недержавних пенсійних фондів;

розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначити ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

створення умов для підвищення конкурентоспроможності ринку цінних паперів України з його подальшою цивілізованою інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

гармонізації політики держави на ринку цінних паперів з грошово-кредитною, валютною й бюджетно-податковою політикою з метою дальшого розвитку ринку цінних паперів України.

Серед новацій, запропонованих в Основних напрямах розвитку фондового ринку, потрібно вирізнити податкове стимулювання його розвитку. Зокрема, воно потребує:

звільнення від оподаткування на прибуток підприємств і податку на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій ринку цінних паперів;

включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення яких здійснюється на організаційно оформленому ринку;

відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні в національну валюту інвестицій на ринку цінних паперів, які надходять в іноземній валюті;

застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу професійного учасника ринку цінних паперів у розмірі, який не перевищує подвійної суми боргу.

Крім того, необхідно вирішити питання щодо: забезпечення безперервного моніторингу оплати послуг брокера, біржі та депозитарію протягом терміну виконання розрахунків; стовідсоткового резервування всіх активів (цінних паперів та грошових коштів) до дня, що передує укладанню угод; забезпечення укладання електронних угод та їх підписання електронним цифровим підписом депозитарію МФС як центру сертифікації ключів.

Ефективним шляхом розв’язання зазначених проблем у розрахунках може бути реєстрація депозитарієм власної платіжної системи, що забезпечить можливість ведення рахунків клієнтів брокерів, зберігачів, та організація доступу до цих рахунків через платіжні картки. При цьому важливо забезпечити належний рівень ліквідності та платоспроможності платіжної системи шляхом використання грошового рахунку виключно в Національному банку.

До інших заходів треба віднести такі: впровадження електронного цифрового підпису депозитарію у всіх клієнтів депозитарію та всіх учасників платіжної системи депозитарію; забезпечення можливості електронного документообігу між всіма членами центру сертифікації ключів депозитарію; вивчення можливості використання гарантійного фонду для забезпечення гарантування виконання розрахунків.

Державна участь в регулюванні фондового ринку необхідна, оскільки це ринок є дуже масштабним і ризикованим для фінансової безпеки країни. Особливо активну роль держава повинно виконувати на початкових етапах становлення ринку цінних паперів в країні, т. д. Тільки вона може “запустити” цей ринок в його цивілізованій безпечній формі.

 

 

Не дивлячись на багато проблем, з якими зіткнувся в даний час український фондовий ринок, слід відзначити, що це молодий, динамічний і перспективний ринок, що розвивається на основі позитивних процесів, що відбуваються в нашій економіці: масового випуску цінних паперів в зв’язку з приватизацією державних підприємств, швидкого створення нових комерційних і холдингових структур, залучати кошти на акціонерній основі і т. п. Крім того, ринок цінних паперів відіграє важливу роль в системі перерозподілу фінансових ресурсів держави, а також, необхідний для нормального функціонування ринкової економіки.

Тому відновлення і регулювання розвитку фондового ринку є одним з першочергових завдань, що стоять перед урядом, для вирішення якого необхідно прийняття довгострокової державної програми розвитку і регулювання фондового ринку і суворий контроль за її виконанням.

Проблема розвитку інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів в Україні набуває в умовах становлення національного ринку цінних паперів особливого значення. Рівень інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів є основною та об’єктивною передумовою розвитку всього ринку, а оскільки важливим завданням реформування фінансової системи України залишається становлення та розбудова ефективного фондового ринку, то розвиток інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів є особливо актуальним як для органів регулювання ринку цінних паперів та фінансових ринків, так і для інших його учасників.

Оскільки, ринок в Україні перебуває ще в стадії становлення, у тому числі й фондовий, коли ще не створені надійні інституційні правила поведінки його учасників, потрібні жорсткі обмеження діяльності та законодавча урегульованість на ринку цінних паперів з урахуванням досвіду розвинених країн та національної специфіки.

 

 

Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. Посібник / А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов. – К. : Фенікс, 2000. – 336 с.

Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2006. – 152 с.

Стельмащук А. М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. – 315 с.

Чередніченко Н. І. Ринок цінних паперів: Метод. вказівки і завдання для самост. вивчення дисципліни. – К. : МАУП, 2004. – 88 с.

Желіхівська А. М. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України / Наукові праці НДФІ., -2009. – №1-с. 75-81