Особливості розвитку гігієни дітей дошкільного віку

Наведемо приклад спостереження за Олею.

Вихователь: Хлопці, сьогодні нам на сніданок приготували рисову кашу, чай з молоком і булочку з маслом. Приємного апетиту.

Оля. (разом з усіма) : Спасибо! (Бере ложку в праву руку, підсуває ближче тарілку, примовляє неголосно.) Кашка, кашка!.. (Звертається до сусідки по столу до Насті.) А мені мама вчора зварила кашку! (Повертається у бік сусіднього столу, до Ромі.) За столом не розмовляють. Чуєш мене! Не можна ж! (Доїдає кашу, кладе ложку на тарілку, підсуває чашку, бере булочку, відкушує, запиває. Ставить чашку і тарілку на кут столу.) Спасибі! (Протяжно, голосно. Встає, виголошує за собою стілець, йде.)

Намітилася позитивна динаміка і у дітей, які не брали участь у нашій дослідницькій роботі, тому вихователі стали часто у своїй роботі супроводжувати дії показу словами, стали додавати художнє слово. У самостійній діяльності діти стали часто користуватися дидактичними іграми, що сприятиме закріпленню культурно-гігієнічних навичок.

Ми склали графік (Мал. 4), з якого можна побачити результативність виконану нами роботи.

 

Мал. 4. Результативність виконаної роботи на що формує етапі експерименту.

 

Таким чином після проведеного нами експерименту ми можемо говорити про те, що раціональна організація обстановки в, яка включає не тільки забезпечення освіти-освітнього процесу матеріально-технічної бази, а й наявність правильно організованої методичної та виховної роботи по формуванню у дітей культурно-гігієнічних навичок, приносить позитивні результати.

 

 

До першочергових завдань виховання маленької дитини слід віднести виховання культурно-гігієнічних навичок.

Насамперед, необхідно викликати у дітей бажання діяти певним чином. Багато в чому цьому можуть сприяти умови дитячого садка: упорядковане приміщення, меблі, відповідна віку дітей. Але мало викликати бажання, треба навчити дитину діяти відповідним чином. Діяльність дітей носить яскраво виражений подражательний характер, тому необхідно приділяти більше увагу показу як тримати ложку, чашку, як рухати руками при вмиванні.

Показ, супроводжуваний поясненням, дозволяє швидко перейти до словесним вказівок або вимогам. Слід враховувати, що маленькій дитині важко відмовитися від своїх бажань, важко загальмувати свої дії, йому набагато легше щось зробити, тому у своїх вимогах треба намагатися відвернути дитини від непотрібного дії і перемкнути його на потрібний.

Якщо постійно користуватися забороною: «не Можна бризкатися водою, не можна чіпати речі, не можна кидати ляльку», то у малюка вже в цьому віці може розвинутися впертість і свавілля. Адже складається поняття, що дорослі «заважають» дитині цікаво діяти: вертіти, крутити, рухати, стукати. А діяти йому просто необхідно, тому і потрібно перемкнути малюка з непотрібного дії на корисне.

Поступово підвищуючи вимоги до дитини, необхідно проводити роботу з родиною. Запрошувати батьків у групу, показувати умови життя їхніх дітей і прийоми навчання. Частіше відвідувати дитину вдома, дивитися які створені умови для розвитку самостійності у дітей, а в індивідуальних бесідах розповісти, чому вже навчився їх дитина і що потрібно продовжувати закріплювати будинку.

Аналіз теоретичних положень і методичних висновків дозволив надати результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної на базі. Було простежено динаміка зміни рівня сформованості культурно-гігієнічних навичок у процесі експериментальної роботи. За інших рівних умов на початковому етапі експерименту рівень сформованості дітей був приблизно однаковий. Аналіз результатів до і після формуючого експерименту свідчить про ефективності розробленої нами методики вдосконалення роботи. Результати дітей покращилися. Одна дитина досяг високого рівня, також зросли показники середнього рівня.

В процесі роботи були помічені такі зміни: діти стали охайніше одягатися, почали стежити за своїм зовнішнім виглядом, за призначенням використовувати носову хустку, без нагадування прибирати за собою іграшки, дякувати один одного і дорослих. Деякі помітно поліпшили свою поведінку під час прийому їжі свої знання, за рахунок спілкування з іншими дітьми. Малюки стали більше проявляти ініціативи в підготовці до занять або прийому їжі. Діти почали помічати неполадки в зовнішньому вигляді один одного або постановці. Більшість хлопців стали дбайливо поводитися з іграшками, підтримувати чистоту і порядок.

Зрозуміло, дане дослідження не претендує на досить повне, і питання залишається актуальним. Проте в плані раціональної організації обстановки в перероблені відомі методичні аспекти та адаптовані для дітей молодшого дошкільного віку в конкретних умовах дитячої установи.

Виходячи з аналізу дослідно-експериментальної роботи, можна прийти до висновку, що гіпотеза про те, оволодіння дітьми молодшого дошкільного віку культурно-гігієнічними навичками буде успішніше, завдяки організації обстановки, що сприяє підтримці інтересу до виконання культурно-гігієнічних навичок, підтвердилася.

Теоретико-методологічну базу дослідження склали три групи джерел. До першої належать авторські видання з досліджуваної проблематики. До другої віднесена навчальна література (підручники і навчальні посібники, довідкова і енциклопедична література, коментарі до законодавства). До третьої віднесені наукові статті у періодичних виданнях з досліджуваної проблематики.

Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей – першооснова усієї подальшої роботи та основа для розвитку фізично міцного дитини. До того ж культурно-гігієнічні навички – це елементи самообслуговування, що є першою сходинкою і основою для трудового виховання.

 

 

На відміну від інших педагогічних наук, теорія фізичного виховання пізнає загальні закономірності, по яких в системі виховання відбувається управління фізичним розвитком людини і його фізична освіта. Це і визначає специфіку предмета теорії фізичного виховання.

Узагальнюючи наукові і практичні дані, теорія фізичне виховання розкриває суть завдань, які мають бути вирішені в процесі фізичного виховання, визначає принципові підходи, ефективні засоби і методи реалізації цих завдань, виявляє і розробляє оптимальні форми побудови процесу фізичного виховання стосовно основних етапів вікового розвитку людини і умов його життєдіяльності.

Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше сформується у нього важлива потреба, що відбиває позитивне відношення і інтерес до фізичної сторони свого життя.

Таким чином, обгрунтований вибір змісту і методів розвитку фізичних якостей – важлива сторона підвищення ефективності фізичного виховання.

 

 

1. Безносиков И. Я. Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми дошкільного віку: навчально-методичний посібник. Мн. : « Чотири чверті», 2008. – 66с.

2. Бланин А. А. Становлення фізичних якостей дошкільнят залежно від їх рухової активності і соматотипа. Автореферат дисертації на здобуття учбової міри кондидата пед. Наук. МГАФК – Малаховка, 2009, – 21с.

3. Быкава А. И. і Осокина Т. И. Розвиток рухів у дітей в дитячому саду. М., Академія пед. наук РРФСР, 1968.

4. Грохольский Г. Г. Рухова активність дітей дошкільного віку: Метод. Рекомендації, АФВ і СРБ. – Мн, 2009. – 44с.

5. Гужаловский А. А. Основи методики і теорії фізичної культури: підручник для технікумів фізичної культури. – М. : Фізкультура і спорт, 1986. – 352с.

6. Запорожець А. В. і Т. А. Маркова. Основи дошкільної педагогіки. М., 1980. 48с.

7. Кенеман А. В. Семінарські, лабораторні і практичні заняття з курсу «Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку». – М: Просвіта, 1985. – 144с.

8. Коряковский И. М. Теорія ФВ: підручник для середнього фізкультурного – учбових закладів. – М. : Видавництво «Фізкультура і спорт», 1998. -271с.

9. Леонтьев А. Н. Сучасна психологія. М., 1983, – 227с.

10. Мащенко М. В., Шишкіна В. А. Фізична культура дошкільника. – Мн. : Ураджай, 2010. – 156с.

11. Степаненкова Э. Я. Теорія і методика фізичного виховання і розвитку дитини. – М. : Видавничий центр « Академія» 2001. -368с.

12. Фізична культура в житті дітей дошкільного віку (методологія і методика дослідження), частина 1. – М. : 1985. – 59с.

13. Шебеко В. Н. і Ермак Н. Н., а так само Шишкіна В. А. Фізичне виховання дошкільнят. М. : ACADEMIA, 2000. – 176с.

14. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999.

15. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К., 2002.

16. Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоровий» я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. – К., 1998.

17. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Л., 2008.

18. Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Виховання сенсорної культури дитини від народження до 6 років. – М., 1988.