Особливості розвитку туризму в Таїланді. Основні екскурсійні об’єкти та маршрути в Таїланді.

У джунглях росте багато коштовних деревних порід. Жителі лісових районів одержують від цих дерев різні смоли, бальзами, камеді, лаки. Плоди деяких лісових рослин (тиангустан, дурьян, банан) їстівні. Велике господарське значення мають пальми-кокосова й сагова. На схилах гір Північного району росте тикове дерево. Його висота досягає 40 м, а діаметр стовбура – 2м

Тваринний світ. Майже весь Таїланд ставиться до Індо-Малайської зоогеографічної області. У лісах й у бамбукових заростях живуть найрізноманітніші тварини: носороги, слони, тапіри, тигри, леопарди, дикі кішки, білки. Особливо багато там мавп. Зустрічаються не тільки макаки, але й людиноподібні – гібони. У саванах водяться антилопи, олені, що здичавіли буйволи й дикі бики – гаур і бантенг. По всій країні, у лісах і на полях, маса змій, серед них чимало отруйних, наприклад «строкаті стрічки» і величезні королівські кобри.

Різноманітні птахи: фазани, павичі, папуги, птах-носоріг, чаплі, сіамський червонодзьобий журавель. У річках – крокодили; різноманітні види риб (головним чином коропові).

На лісорозробках використовують приручених слонів. Вони переносять колоди до ріки й розбирають затори, що утворилися при сплаві лісів. Працюють слони лише кілька годин, інший час пасуться й відпочивають у Джунглях. У Таїланді збереглись і дикі слони.

Природоохоронні території (заповідники, національні парки, резервати).

У Таїланді є близько 50 національних парків і заповідників, які займають площу понад 25 тисяч квадратних кілометрів. Любителі природи можуть насолодитися красотами тайської флори і фауни і заповідними місцями, які можна знайти в будь-якому куточку королівства. Найбільш популярними, доступними і цікавими є наступні національні парки:

 

 

Історичні, архітектурні пам’ятки.

Культура. Перші відомості про культуру та історію країни дають археологічні знахідки, що відносяться ще до I століття н. е., а також бронзові фігури Будди, близькі цейлонським і Південно – індійському (Амаравати). Розкопки в Понгтуке, Утонг, Ку Буа (Ратбурі), а також в Занг Кхла, Накхонпатоме і в областях, розташованих у нижній течії Менама, говорять про найдавнішому періоді культури Таїланду в центральному районі країни, недалеко від майбутніх тайських столиць Аютії і Бангкока.

Найдавнішим періодом, до якого відносяться найбільші твори місцевого мистецтва, є епоха монське царство Двараваті. Про нього досі є трохи достовірних відомостей. Спочатку були відомі лише китайські повідомлення про країну Те-ло-по-ти, що вже в 1884 р. Було розтлумачено як санскритське слово Двараваті. Лише в 1913 р. була опублікована виявлена в Таїланді напис, в якій дійсно фігурувала назва Двараваті.

Очевидно це царство існувало між YII і XI століттями н. е. в районі Центрального Таїланду.

Архітектура. Про скульптурі Двараваті відомо більше, ніж про архітектуру. До цього періоду відносять голови Будди з зеленувато-чорного шаруватого каменю, потужної круглої форми. Прекрасний також сидить на троні Будда з Накхонпатома, 3, 7 метра заввишки, зроблений з кварциту; праву руку він простяг в вітаркамудре.

Архітектура Таїланду зазнала важливі зміни в порівнянні з древнім періодом. Перш за все ослабло кхмерский вплив, і деякі великі споруди – наприклад, уже згаданий храм Ват Махатхат в Скухотаі, побудований в першій половині XIY століття царем Лутай, – являє собою характерну суміш храму-башти і ступи. У Таїланді такі перехідні форми між храмом-баштою і ступою, з внутрішніми приміщенням для культового зображення, відрізняються від справжньої ступи, що має лише невелике святилище, і називаються «пранг». Пізніше в будівлях такого типу підстава теж стало круглим.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд (Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. [А скільки їй років – точно не знає ніхто. Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась, і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту.

Центри прикладного мистецтва. Пам’ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші