Особливості розвитку туризму в Таїланді. Основні екскурсійні об’єкти та маршрути в Таїланді.

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоку, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “ інтернаціональної ” архітектури. В Таїланді є біля 50 національних парків і заповідників, які займають площу більше 25 тисяч квадратних кілометрів. Найбільш відомими і цікавими є наступні:

Національний парк Кхао Яй (200 км до північного сходу від Бангкоку). У цьому парку мешкають слони, тигри, ведмеді, росте велика кількість різних диких квітів, дерев, орхідей. В парку багато гарних водоспадів і стежин для прогулянок;

Національний парк Дої Інтханон розташований навколо найвищої вершини Таїланду (2565м над рівнем моря) в провінції Чіангмай. У лісах на висоті 1800м ростуть лишайники дикі орхідеї. У нижній частині парку знаходиться декілька гарних водоспадів і сіл гірських народностей мео і карен.

Бангкок раніше називали Венецією Сходу: житлові квартали розміщалися уздовж притоків та клонгів річки Менам-Чао-Праї. Число клонгів (каналів) доходило до 170. Тепер їх не більше 140. Все життя проходило на воді. До наших днів зберігся звичай: ранком на Плавучому ринку йде торгівля з човнів, до середини дня базар розпливається в різні сторони[14, c. 52].

Країна відома різноманітними виробами прикладного мистецтва, в основному призначених для прикрашеня храмів. Настінний живопис в середині храмів розповідає про життя Будди та його останніх втілюваннях, до того як він народився в образі Будди. Тайскі майстери вирізали статуї Будди з каменя та дерева, виливали з бронзи, ліпили з глини.

Танець та драма – головні способи передачі стародавніх оповідань. Найважливіше джерело театральних вистав – «Рамакиян», де розповідається про викрадення прекрасної Сіти, дружини бога – царя Пра Сама, вероломним демоном Тосаканом

Твори монументального мистецтва Таїланду, етнографічні особливості країни.

Тайське мистецтво століттями розвивалося як придворне мистецтво, і разом з усією тайської життям – політикою, філософією, ремеслом воно присвячене буддизму. Буддизм так кристалізує тайський спосіб життя, що важко зрозуміти, де закінчується побут і починається мистецтво.

Придворні церемонії проходять під звуки гонгів і дзвіночків традиційного оркестру, а віяла і посуд розписані сюжетами з біографії Будди. Мистецтвом у Таїланді вважають і древню медицину, і, зрозуміло, різноманітні бойові стилі.

Все це, дійшла з самої глибокої давнини, і зараз жваво і сучасно в Таїланді – його мистецтво дуже традиційно. Але сама ця традиція передбачає різноманітність канонічних форм і витонченість виконання. Кожне зображення Будди, що сидить в традиційній позі і мовця на мові традиційної скульптури, все ж у чомусь унікально. А зображення Будди в Таїланді можна вважати тисячами.

З 1782 р. столицею держави є м. Бангкок. З XIV в. в країні поширювалася буддійська культура. В архітектурі Таїланду переважають два типи споруд – ступи й храми. Ступи різноманітні за формою, в Таїланді їх називають пранг (тайск., «вежа») або прачеді (тайск., Pra – «святий, священний»). Храми – вихара (санск., vichara – «притулок») і Прасат (тайск., Prasat – «зал») – являють собою витягнуті будівлі, схожі на західноєвропейські базиліки з дерев'яною покрівлею. Ступи зазвичай споруджували у формі чеди: коло колоко бічному підставі, увінчаний гострим шпилем (див. т. 2, рис. 39-43). Найбільш знаменита ступа подібного типу знаходиться в 58 км на захід від Бангкока: Нак Хон Патом. Її будували з V ст., Довели до висоти 84 м, а на початку XX ст. добудували до 127 м. коло колоко образний обсяг ступи символізує, як стверджують тайські ченці, перевернутий горщик для подаяння – атрибут буддійського ченця. Монументальні споруди прикрашають статуї Будди, а також чарівної птиці Гаруди і її вічного ворога змія нага (див. Нагараджа). Боротьба Гаруди і нага – символ битви добра зі злом. Зображення Гаруди є державним гербом Таїланду (див. т. 3, рис. 28). У скульптурному оздобленні храмів зустрічаються зображення індуїстських божеств: Вішну, Шиви, демонів, птахів кейнарі. Ступи й храми будували з цегли, покривали штукатуркою, а рельєфи і орнаментальний декор виконували різьбленням по штукатурці. Величезні статуї Будди теж часто робили з цегли і штукатурки, а потім яскраво розписували. Цивільні споруди зводили з дерева: на каркасної конструкції кріпили плетені бамбукові мати і дощаті щіти (порів. адзекура). Ступи облицьовували золотий смальтою, на відміну від бірманських, в яких використовували сусальне золото, а також скляної та фарфоровим мозаїкою небесно-блакитного кольору. Таїландська архітектура не знає склепінь і стрілчастої арки, тому перекриття були дерев'яними – двосхилі покрівлі з химерно загнутими ковзанами. Покрівлі прикрашали різьбленням і розписом, червоною і зеленою