Освіта єврейського населення Умані в ХІХ – на початку XX ст.

Першим осередком Гаскали в Російській імперії стало м. Умань. Саме тут у 1785 р. народився майбутній письменник і педагог Б. Горовіц (Гурвич або Гірш-Бер), який переклав для євреїв популярну працю «Відкриття Америки». Князь М. Долгоруков, який 1810 р. зупинявся в Умані і мав бесіду з Б. Горовіцем, відзначав, що той «гаряче любить свій народ, захищає його вигоди і, здається, готовий позбутись життя, аби лиш посприяти благоустрою своїх братів» [5, 288]. У 1822 р., будучи власником банкірського дому «H. B. Horowitz», Бернард клопотав перед урядом про відкриття в Умані єврейської школи, в якій би викладання предметів велося згідно з ідеями Г аскали. Фактично школа вже існувала, хоч і нелегально, але Б. Горовіц такий дозвіл отримав. У цей час він протегував відомому пізніше математику Ейхенбайму. За короткий час існування в Умані школи Б. Горовіц зумів згрупувати навколо себе передових людей того часу, які сповідували ідеї єврейського просвітництва.

На початку 1830-х рр. школу Б. Горовіца намагався відродити лікар і громадський діяч Б. Абрагамсон. Незважаючи на докладені зусилля, його мета не була реалізована, так як наштовхнулась на сильний спротив місцевої хасидської громади. Коли в 40-х рр. ХІХ ст. уряд розпочав просвітницьку реформу серед єврейства, Б. Абрагамсон у липні 1841 р. звертався до Лілієнталя, з проханням відкрити аналогічну школу в Умані. Свою громадську діяльність він згодом продовжив в Одесі [6, 144].

Єврейське населення міст і містечок смуги осілості, в тому числі й міста Умані, в 1835 р. отримало Положення про євреїв, яке регламентувало різні сфери життя, зокрема й освітню. Згідно з цим документом, євреї отримували ряд пільг в освітній галузі. Незалежно від дозволу відвідувати державні та приватні християнські училища, євреї здобували право відкривати власні приватні або громадські навчальні заклади для надання освіти в різних сферах науки, мистецтва та вивчення особливостей іудейської релігії [7, 145]. У 1844 р. були засновані державні єврейські училища, перетворені 1873 р. на єврейські початкові та народні училища. Також продовжували існувати хедери. Незважаючи на всі зусилля уряду в боротьбі з ними, вони виявилися досить живучими й у 1893 р. були видані правила про єврейські релігійні школи, хедери і про меламедів. Єврейські громадські навчальні заклади наприкінці ХІХ ст. поділялись на нижчі – талмуд-тори, і вищі – єшиви [7, 146].

Оскільки середина ХІХ ст. – час поширення Гаскали в Російській імперії, то її ідеологи як серед єврейства, так і серед урядових кіл, пропонували свої варіанти залучення єврейського населення до загальноосвітніх навчальних закладів та університетів. Так, 1861 р. міністр внутрішніх справ С. Ланський, за підтримки міністра народної освіти, запропонував надати право повсюдного проживання євреям, які закінчили гімназію або університет. В цьому ж році Державна рада прийняла закон, який надавав євреям, що мали ступінь доктора медичних наук, або будь-який науковий ступінь, право проживання по всій території імперії, вільно обирати заняття і вступати на державну службу [8]. Такі заходи уряду сприяли залученню єврейської молоді до загальноосвітніх навчальних закладів смуги осілості, адже освіта давала значні переваги і можливості.

Втім, до кінця ХІХ ст. Гаскала вичерпала себе, причиною чого можна вважати хвилю єврейських погромів, що наглядно продемонстрували неспроможність єврейської громади, за допомогою отримання «державної» освіти, повністю влитись в оточуюче суспільство, яке часто залишалось вороже налаштованим. Однак, незважаючи на розчарування Г аскалою, кількість учнів іудейського віросповідання у навчальних закладах Російської імперії невпинно зростала. Наведемо дані щодо грамотності (це означало знання російської мови) євреїв, які навчалися в навчальних закладах Київської губ. Так, за переписом 1897 р., показники наступні:

 

 

Бачимо, що загальний відсоток володіння російською грамотою серед єврейського населення губернії значно вищий, ніж аналогічний показник у решти населення. Так само вищий рівень грамотності серед єврейок. Грамотність у євреїв віком 20-40 років досягає максимуму, так само, як і в решти населення [9, 513]. Порівняємо рівень володіння російською грамотою євреїв Київської губ., з рівнем володіння російською грамотою євреїв Уманського повіту. Так, за даними перепису 1897 р., грамотних чоловіків у повіті було 34049, з них євреїв – 5640, тобто 16%. Загальна кількість грамотних жінок складала 8393, з них єврейок – 3040, тобто 36, 2% [10, 95]. Отже, порівняння показує, що частка чоловіків-євреїв, які володіли російською грамотою, в губернії була вищою, ніж у повіті, тоді як жінок-єврейок, навпаки – в повіті набагато вищою, ніж у губернії. Проте, якщо взяти в цілому єврейське населення (без поділу на статі), то матимемо наступне: в Київській губ. єврейське населення, яке володіло російською грамотою, складало 46, 7%, тоді як в Уманському повіті – 52, 2%. Відтак, можемо констатувати вищий показник освіченості єврейства Уманського повіту, порівняно із