Отруєння тварин похідними феноксикислот

кормів, заготовлених на оброблених гербіцидами територіях, слід вирішувати за результатами лабораторного аналізу на вміст у них залишків похідних феноксікіслоти. Основна схема аналізу, по якій вміст 2 4 – Д та інших гербіцидів цієї ж групи знаходять за кількістю відповідних фенолів, які утворюються при розщепленні феноксикислоти хлоргідратом піридину і обумовлених колориметричним шляхом, є застосовною для всіх видів сільськогосподарських матеріалів. Техніку екстракції й очищення, звичайно, доводиться видозмінювати, так само як колориметричні чи інші методи визначення виходять фенолів. Аналогічні механізми встановлені і для великої групи ксенобіотиків, в тому числі для пестицидів (особливо для похідних фенолоцтової кислоти), хлораніліни; подібним шляхом трансформуються феноксикислоти – ванілінова і бузкова. Наприклад, встановлено, що суміш диметилфенолу і бузкової кислоти в присутності групи грибних ферментів (лакказу) утворює ряд продуктів: димери, тримери та тетрамери, що включають окислені вихідні речовини. Характерно, що такі продукти не утворюють полімерів через блокування решт димеризованих ланцюжків метильною і метоксильними групами. Хлоргідрат піридину є досить гігроскопічним речовиною, тому його не слід залишати на повітрі довше, ніж це необхідно, а проте повного висушування речовини також уникають, так як наявне в ньому невелику кількість води, мабуть, сприяє розщепленню феноксікіслоти. Це феноксікіслоти, похідні бензойної кислоти, ДІНІТ-роаніліни, динітрофенол, галогенфеноли, гетероциклічні сполуки. Це феноксикислоти, похідні бензойної кислоти, дінітроаніліни, динітрофенол, галогенфеноли, міоген гетероциклічні сполуки. Похідні феноксикислоти, наприклад 2 4 – Д і 2М – 4Х, при впливі на чутливі рослини інгібують як окислення, так і фосфорилювання в мітохондріях, пригнічують природне підвищення активності пероксидази, яке спостерігається зі збільшенням віку тканин. Ці та інші похідні феноксикислоти інгібують активність оксидази, що веде до зниження рівня дегідроаскорбінової кислоти. Підтримують незмінним рівень активності пектинової метилестерази, тоді як в нормі її активність підвищується або знижується. Була вивчена хронічна і субхронічна токсичність цих сполук. Виявилося, що жодна з феноксикислот не зберігає токсичність протягом тривалого часу. На підставі результатів цитогенетичних досліджень, проведених нещодавно в Швеції, робиться висновок про те, що 2 4 – Д практично не проникає в клітини і не представляє небезпеки для людини з цитогенетичної точки, зору. За даними фінських дослідників [1172, 1173], хлорфеноксиоцтова кислота, що застосовується у високих дозах, надає токсичну дію на центральну нервову систему. Запропоновано також два різних механізму утворення хромонів. Робертсон зі співробітниками припускають, що на першій стадії реакції при взаємодії енольної форми ефіру р-кетонокислоти з фенолом відщеплюється одна молекула води і утворюється феноксикислоти (або її ефір) ; потім це феноксипохідне циклізуєтся з утворенням хромона. Вибір розчинника залежить від природи отрутохімікату, що підлягає розчиненню. В даний час широко використовуються вода і органічні розчинники, причому вода служить хорошим розчинником для гідрофільних речовин, таких як сечовина або натрієві солі феноксикислоти, але поганим розчинником для багатьох отрутохімікатів, таких як хлорорганічні отрутохімікати, наприклад ДДТ і дільдрін. У разі сумнівів корисним покажчиком служить перевірене часом правило подібне розчиняє подібне, але при відсутності даних по розчинності слід покладатися на власний досвід і експеримент. Крім хімічної природи отрутохімікату, на вибір розчинника впливають деякі інші фактори. Ймовірно, найбільш важливим з них є необхідність вибору розчинників, які утворюють препарати, не проявляють фітотоксичності. Ця вимога не настільки важливо при обприскуванні летить сарани і, звичайно, для гербіцидів загальної дії. Загалом важливо вибрати розчинник з можливо більш високою розчинювальною здатністю щодо даного отрутохімікату, так як це дозволяє зменшити витрату робочої рідини, а також заощадити місце при доставці та збереженні. Іноді такі концентровані препарати, що містять до 30% отрутохімікату, можуть розбавлятися іншими розчинниками на місці застосування, причому другий розчинник може гірше розчиняти даний отрутохімікат, але необхідно забезпечити, щоб препарат залишався придатним для застосування. Багато похідні феноксиоцтової, феноксимасляної і феноксипропіонової кислот ще в 1970 р. були широко використані для гербіцидних цілей на мільйонах гектарів різних культур. Щорічно на десятках тисяч гектарів закустаренної території їх застосовували в якості арборицидів. В даний час похідні феноксикислоти широко використовуються в якості гербіцидів і арборицидів системної і вибіркової дії. Іншим показником є діапазон стимуляції концентрацій. Якщо високий стимуляції дію досліджуваного речовини зберігається для досить великої кількості концентрацій, як це спостерігається у випадку ІУК (10 – 6 і 5 – 10 – 4 М), то така речовина можна вважати ростовим. До числа таких сполук відносяться багато індоли, діоксифенілкарбонові кислоти (феруловая, кавова тощо), а також деякі феноксикислоти. Очевидно, аналогічними міркуваннями слід керуватися, вивчаючи властивості інгібіторного з'єднання. Ця величина може бути використана для оцінки гальмівної дії не тільки природних, але і метаболічних інгібіторів. Іншим критерієм, що характеризує дію інгібітора, є тип його взаємодії з фітогормонів. На частку США припадає 20 – 25% світового ринку. Останні 20 років нових феноксикислоти не випускалося, не очікується їх і в майбутньому. Феноксикислоти використовуються для боротьби з широколистими бур'янами на зернових, кукурудзі та рисі в післясходовий період. На частку США припадає 20 – 25% світового ринку. Останні 20 років нових феноксикислоти не випускалося, не очікується їх і в майбутньому. Феноксикислоти використовуються для боротьби з широколистими бур'янами на зернових, кукурудзі та рисі в післясходовий період. Гомоптерокарпін містить дві метоксильні групи, а птерокарпін – одну. Карбонільна і гідроксильна групи відсутні. Обидва з'єднання виявляють сильне ліве обертання. Окислення гомоптерокарпіну перманганатом калію в ацетоні призводить до