Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

Після прибуття на місце пожежі пожежних підрозділів необхідно забезпечити безперешкодний доступ їх на територію; персонал зобов’язаний брати участь у консультуванні керівника гасіння про особливості об’єкта. Своєчасна евакуація людей із будівель і приміщень при виникненні пожежі с першочерговим завданням і його успішне здійснення має бути забезпечене під час проектування і реконструкції будівель та споруд. Однією з основних вимог пожежної безпеки є побудова в будівлях необхідної кількості виходів, виїздів для евакуації людей і матеріальних цінностей . Тому при проектуванні нових будинків слід враховувати можливу необхідність евакуації людей Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку закладу медицини в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини

Евакуаційними виходами називають проходи, двері, ворота, перехідні балкони, внутрішні переходи Не вважаються евакуаційними виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони виводять з приміщення:

- першого поверху на двір безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходи;

- будь-якого поверху, крім першого, в коридор, що веде на сходову клітку (у тому числі через хол): сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

- у сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, яке має виходи, вказані вище.

У будівлях, які мають два і більше поверхів, в разі одночасного перебування на поверсі понад 25 осіб повинні бути розроблені і вивішені на видних місцях схеми та плани евакуації людей на випадок пожежі. 

 

 

Опрацьовано наукову літератури з питань охорони праці на підприємстві. Наведено визначення основних понять з досліджуваного питання та дано перелік нормативних документів, що регулюють діяльність цієї служби.

В розділі з охорони праці приведено нормативне регулювання служби з охорони праці в закладах медицини та проведено аналіз шкідливих та небезпечних факторів роботи в закладах медицини, де знаходиться озонатор.

Охарактеризовано первинні засоби пожежогасіння та названо основні вимоги з пожежної безпеки в закладах медицини з озонатором. Показано, що при ліквідації аварій та гасіння пожеж в закладах медицини можуть мати місце випадки травматизму особового складу спеціалізованих підрозділів та обслуговуючого персоналу цехів і установок: отруєння і задухи, опіки, теплові та хімічні, механічні травми, ураження електричним струмом.

Окремо описано порядок проведення евакуації при пожежі в сучасних закладах медицини та перелічено категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Приведена класифікація робочих зон приміщень з точки зору їх  вибухової та пожежної небезпеки. Для прикладу, наведено зразок інструкції про заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях. 

Дано опис порядку проведення евакуації при пожежі в сучасних закладах медицини та перераховано обов’язки та дії працівників у разі виникнення пожежі. Розроблено заходи щодо забезпечення безпечних умов праці в адміністративних приміщеннях.

 

 

В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

 

Опрацьовано сучасну наукову літературу з обраної теми дослідження. Дано найбільш вдалі визначення таких основних понять теми дослідження, як «серце», «хвилинним об’єм», «пульс», «емоції», «максимальний кров’яний тиск», «озонотерапія». Показано, що озонотерапія - новий немедикаментозний метод лікування. Дослідження останніх років, також як і результати клінічних спостережень, продемонстрували що з допомогою озонотерапії представляється можливим вирішувати з якісно нових позицій проблеми лікування багатьох захворювань, в тому числі і неврологічних. Властивість озону впливати на транспортування і вивільнення кисню у тканинах, поряд з його дезінфікуючими властивостями забезпечує високий і різносторонній лікувальний ефект від антигипоксического, антиишемического до імуномодулюючої при багатьох хворобах.

Описано нормальні показники функціонування серцево-судинної системи. Показано, що у нормальних фізіологічних умовах частота пульсу людини залежить від багатьох факторів: віку (в новонародженого - 120-140 ударів, в один-два роки 110-120; в чотири-шість років - 100; у шість-десять років - 90-95; у п’ятнадцять років - 80 ударів за 1 хв.). У дорослої людини масою 60-70 кг загальна кількість крові дорівнює 5,0-5,5 л, у кровоносних судинах циркулює близько 3 л крові, решта її міститься у кров’яних депо.

Проаналізовано основні методи діагностики стану серцево-судинної системи людини. Серед традиційних методів визначення інтегральних показників системи кровообігу описано електрокардіографію, реографію, сфігмографію, фонокардіографію, полі кардіографію. Серед нетрадиційних методів визначення функціонального стану серцево-судинної системи організму проаналізовано метод варіаційної пульсометрії, метод амплітудної пульсометрії, метод балістокардіографії.

Проведено експериментальне дослідження по визначенню впливу озонотерпії для 20 пацієнтів різної вікової категорії та статі. Отримані результати представлено у графічній формі. Проведено розбивку цих показників на інтервали згідно їх значень та вікової групи. За отриманими результатами проведено аналіз ентропійної інформації за Шеноном. Зроблено рекомендації та пропозиції.

В роботі приведено нормативне регулювання служби з охорони праці в закладах медицини та проведено аналіз шкідливих та небезпечних факторів роботи в закладах медицини, де знаходиться озонатор. Охарактеризовано первинні засоби пожежогасіння та названо основні вимоги з пожежної безпеки в закладах медицини з озонатором. Окремо описано порядок проведення евакуації при пожежі в сучасних закладах медицини та перелічено категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Результати проведеної роботи становлять значний теоретичний і практичний інтерес для студентів і вчених, що працюють в даній області в якості інформаційного джерела, що містить аналіз можливості використання методів озонотерапії для лікування захворювань серцево - судинної системи людини.

 

 

1. Баевский Р.М. Кибернетический анализ процессов управления сердечным ритмом // Актуальные проблемы физиологии и патологии кровообращения. - М.,1976. - 190 с.

2. Баевский Р.М., Кириллов О.Н., Клецкин С.З. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе. - М., 1984. - 220 с.

3. Васильева В.В., Семёнов Н.И., Стеночкина Н.А. Функциональное состояние органов кровообращения в процессе адаптации к выполнению длительной напряженной физической работы // Теория и практика физической культуры. 1987. - № 8. - С. 46-48.

4. Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. - М., 1988. - 185 с.

5. Воробьёв В.И. Исследование математико-статистических и периодических характеристик сердечного ритма спортсменов // Теория и практика физической культуры. - 1980. № 2. - С. 21-24.

6. Гайтон А. Физиология кровообращения. Минутный объем сердца и его регуляция. - М., 1969. - 164 с.

7. Гордон С.М., Кашкин А.А., Седых В.В. Исследование частоты сердечных сокращений и энергетических показателей у спортсменов при однократных и повторных упражнениях // Теория и практика физической культуры. - 1976. №8. - С. 19-24.

8. Граевская Н.Д. Кровообращение и тренированность // Сердце и спорт. - М., 1988. - С. 65-72.

9. Густов А. В., Котов С. А., Конторщикова К. Н., Потехина Ю. П., Озонотерапия в неврологии. - Нижний Новгород 1999. – 230 с.

10. Зеленін В.Ф. Хвороби серцево-судинної системи. - М.: Медгиз, 1956. - 397 с.

11. Зеркалов Д.В. Охорона праці в галузі. – К.: Основа, 2011. – 150 с.

12. Комаров Ф.І., Насонова В.А., Гогін Є.Є. Хвороби серцево-судинної системи, ревматичні хвороби. - М.: Медицина, 2001. - 430 с.

13. Котов С.А. Озонотерапия мигрени // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова – 2000. – № 1. – С. 35-37.

14. Котов С.А., Эделева А.Н., Мочалов А.Д. Гемодинамические аспекты озонотерапии у больных ишемическим инсультом // Тезисы докладов IV Всероссийской научно-практической конференции «Озон и методы эфферентной терапии в медицине». – Н.Новгород, 2000. – С. 30.

15. Котов С. А. Клинико-нейрофизиологическое обоснование озонотерапии заболеваний нервной системы. – Автореф. дисс. докт. мед. наук. - Иваново  2000. - 42 с.

16. Малахов В.А., Белоус А.М. Пасюра И.Н., Дорошенко Г.И. Клеточно-метаболические аспекты патогенеза, лечения и профилактики хронических церебральных ишемий и нейродегенеративных процессов. – Харьков: Ранок, 1999. - 177 с.

17. Малахов В.О., Ганічев В.В., Трифонова О.О., Пасюра І.М. Застосування озонотерапії в неврології: методичні рекомендації. – Київ, 2007. – 200 с.

18. Малахов В.О. Початкові стадії хронічних церебральних ішемій (патогенез, клініка, лікування, профілактика) – Харків, 2004. – 198 с.

19. Малахов В.А., Степанова Ю.А. Клинико-саногенетическое обоснование озонотерапии алкогольной полинейропатии // Вестник физиотерапии и курортологии. Специальный выпуск (озонотерапия). – 2005. – Т. 11, вып. 5. – С. 84-85.

20. Масленников О. В., Конторщикова К. Н., Практическая озонотерапия. - Н. Новгород, 2003. – 180 с.

21. Меерсон Ф.З. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность. - М., 1975. - 154 с.

22. Морман Д., Хеллер Л. Фізіологія серцево-судинної системи. - М.: Медицина, 2000. - 346 с.

23. Мочалов А. Д., Котов С. А., Озонотерапия цефальгий // Озон и методы эфферентной терапии в медицине. – Н. Новгород. – 2000. – С. 33-34.

24. Основные принципы и тактика озонотерапии. Пособие для врачей – методическое пособие МЗ Российской Федерации. - Москва, 2003. – 237 с.

25. Пасюра І.М. Клініко-патогенетичне обгрунтування використання озонотерапії у комплексному лікуванні хворих на дисциркуляторну атеросклеротичну енцефалопатію // Автореф. дис... канд. мед. наук. – Харків, 2005. – С. 11.

26. Самойлова С.В. Общая физиология сердца. - М., 1992. - 220 с.

27. Серопегин И.М. Физиология человека: Учебн. для техн. физической культуры. - М.: ФиС, 1979. - 287 с.

28. Тихончук Н.С. Влияние озонотерапии на качество жизни и толерантность к физическим нагрузкам больных с ревматическими пороками сердца // Український бальнеологічний журнал. - 2005. – №3,4. – С. 74-76. 

29. Тихончук Н.С. Вплив озонотерапії та низькачастотної магнітотерапії на показники імунологічної реактивності у хворих з хронічною ревматичною хворобою серця // Український бальнеологічний журнал. - 2006. – №1, 2. – С.34-38.

30. Тондій Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І. Основні принципи та методи озонотерапії в медицині. Навчальний посібник. – Харків: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України; Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання, 2001. – 104 с.

31. Хвисюк М.І., Малахов В.О., Ганічев В.В., Пасюра І.М. Озонотерапія для неврологів та вертебрологів. – Харків: Українська асоціація озонотералевтів та виробників медобладнання, 2002. – С. 116–118.

32. Belgin R., Gul S., Tukel S. Effects of sulfhydrye compounds on the inhibition of erythrocyte membrane Na+ (–) K+ ATPase by ozone // Biochem. Моl. Biol. Int. – 1999. – Vol. 47, № 2. – P. 227-320.

33. Bocci V. Ozone as bioregulator. Pharmacology and toxicology of ozonetherapy today // J. Biol. Regul. Homeostas. agents. – 1997. – Vol. 10, Vol. 2/3. – P. 22-31.