Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід

Ступiнь наукової розробленостi проблеми. Про об’єктивне дослiдження iсторiї українського партiєтворення за часiв тоталiтарного режиму не могло бути мови. Про початок такого пiдходу можна говорити, починаючи з 1990 року, коли вийшли перші праці, присвячені полiтичним партiям. Вони давали уявлення про новi тенденцiї розвитку полiтичної системи України, яка ще перебувала у складi СРСР. 

Водночас треба зазначити, що поза межами України дослiдженню проблем партієтворення приділялася увага постiйно. Як грунтовне узагальнення цих процесiв необхідно назвати праці українських вчених з діаспори І. Багряного, П. Балея, І. Майстренка, Є. Пастернака та інших, в яких дослiджується процес українського партієтворення вiд перiоду нацiонально-визвольних змагань до припинення цього процесу пiсля встановлення на захiдноукраїнських землях компартійного режиму. Безумовно, ці праці упродовж цiлих десятилiть не доходили не лише до широкої аудиторiї українських читачiв, а й до науковцiв на українських землях. 

Пiсля проголошення незалежностi України з’явилися дослiдження, якi дають повнiше уявлення про процес партієтворення у пiслярадянський перiод. Серед праць українських полiтологiв безпосередньо стосуються проблеми нашого дослiдження монографiї, пiдручники i статтi В. Андрущенка, А. Бiлоуса, І. Варзара, С. Вовканича, Є. Головахи, М. Головатого, О. Гринiва, В. Журавського, В. Зайцева, А. Колодiй, О. Красiвського, В. Кременя, М. Кугутяка, В. Полохала, В. Потульницького, А. Романюка, М. Слюсаревського, М. Томенка, В. Трипольського, В. Хмелька, Н. Черниш, Ю. Шаповала, Ю. Шведи, Л. Шкляра, О. Якуби та iнших. Однi з них дозволяють сформувати уявлення про процес становлення багатопартiйностi в Українi, а iншi – аналiзують роль полiтичних партiй у полiтичнiй системi суспiльства перехiдного перiоду. Трансформацiйнi перетворення українського суспiльства, що пов’язанi iз становленням нової полiтичної системи, дослiджуються як на загальнонацiональному, так i на регiональному рiвнях. 

Для дослiдження проблем партiєтворення важливе значення мають матерiали науково-практичної конференцiї «Полiтична опозицiя: теорiя та iсторiя. Свiтовий досвiд та українська практика», яка вiдбулася в 1996 роцi. На нiй порушувалися проблеми полiтичної опозицiї в Українi в iсторичному і регiональному аспектах, її правовi основи, значення досвiду зарубiжних країн i т. iн. 

Об’єктом дисертацiйного дослiдження є партiї в перiод переходу вiд тоталiтарного до демократичного режиму. 

Предмет дослiдження – особливостi становлення i функцiонування багатопартiйностi в перехiдному перiодi українського державотворення у контекстi свiтового досвiду. 

Мета та завдання дослiдження полягають у тому, щоб визначити генезу полiтичних партiй в Українi та обгрунтувати специфiку партiйної структуралiзацiї на парламентському рiвнi. 

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань: 

- спираючись на результати дослiджень українських i закордонних вчених, проаналiзувати роль партiй у рiзних сферах суспiльного життя при тоталiтарному i демократичному режимах; 

- дослiдити генезу нинiшнiх полiтичних партiй в Українi та обгрунтувати їх генетичну типологiю; 

- виявити специфiку демонополiзацiї ролi КПРС у становленнi багатопартiйностi в Українi, спроби її адаптацiї до нових умов i тактику виборчої боротьби при загостреннi полiтичної ситуацiї; 

- з’ясувати особливостi полiтичної орiєнтацiї електорату в рiзних регiонах України, його сприйняття певних виборчих партiйних програм, прiоритети нацiональних чи соцiальних цiнностей; 

- проаналiзувати особливостi парламентської дiяльностi партiй, їх спiвпрацю при розглядi важливих питань державного i суспiльного життя; 

- впровадити в широкий науковий обiг архiвні матерiали й узагальнити статистичні дані про особливостi партiєтворення в Українi в перехiдний перiод, а також дiяльнiсть парламентських фракцiй. 

Методологiчна i теоретична основа та джерельна база дослiдження. Методологiчну основу дисертацiї становлять структурно-функцiональний, порiвняльний i прогностичний методи. Використано принципи об’єктивностi та iсторизму як методологiчнi засади наукового пiзнання. Дисертацiя спирається на загальну теорiю систем. Важливе значення мають такi методи теоретичного дослiдження, як аналiз, синтез, аналогiя, узагальнення, метод прийняття рiшень. Зi спецiальних наукових методiв застосовано аналiз статистичних даних i результатiв конкретно-соцiологiчного дослiдження. 

Дослiдження грунтується на фундаментальних iдеях теоретикiв свiтової та української полiтичної науки, працях сучасних вiтчизняних і закордонних науковцiв, зокрема тих, в яких аналiзуються проблеми методологiї та методики пiзнання суспiльно-полiтичних процесiв. 

При аналiзi парламентської дiяльностi партiй дисертант використовував нормативнi акти України, Нiмеччини та деяких iнших держав, виступи лiдерiв провiдних полiтичних партiй, державних дiячiв, аналiтичнi матерiали з перiодичної преси. Щоб проаналiзувати процес переходу вiд монопартiйностi до багатопартiйностi на межi 80-х – 90-х рокiв, дослiджено матерiали Львiвського обласного державного архiву, в яких вiдображенi тодішні подiї не лише в областi, а й в усiй Українi. Вперше на дисертацiйному рiвнi узагальнено результати парламентських виборiв 1998 року. 

Наукова новизна дисертацiї полягає в тому, що в нiй на основi нових архiвних i статистичних матерiалiв, аналiзу їх у контекстi свiтового досвiду дослiджується перехiд вiд монопартiйностi до багатопартiйностi в Українi у процесi становлення нової полiтичної системи. Спираючись на них, сформульовано вiдповiднi висновки, що становлять науковий внесок дисертанта i виносяться на захист: 

- вперше впроваджено в науковий обiг архiвний матерiал про тактику керiвництва КПУ в умовах посилення полiтичного протиборства i втрати впливу на органи державної влади на рубежi 80-х – 90-х рокiв; 

- видiлено п’ять груп колишньої компартiйної номенклатури залежно вiд варiантiв адаптацiї до нових умов: 1) вихiдцi з КПРС – нинiшнi нацiонал-демократи i нацiоналiсти, якi прагнуть громадсько-полiтичної самореалiзацiї; 2) iнтелектуальна