Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід

- запропоновано генетичну типологiю нинiшнiх полiтичних партiй в Українi, що дозволило видiлити їх сiм типiв: партiї, якi заявляють про свою спадкоємнiсть з однойменними попередницями до утвердження тоталiтарного режиму; партiї нацiоналiстичної орiєнтацiї, спорiдненi з ОУН; партiї бiльшовицької i прокомунiстичної орiєнтацiї; партiї нацiонально-демократичної орiєнтацiї як вихiдцi з масової громадсько-полiтичної організацiї НРУ; партiї молодих прагматикiв; партiї за клановими iнтересами; партiї однодумцiв харизматичного лiдера; 

- обгрунтовано похiднiсть партiйної структуралiзацiї парламенту вiд рiвня полiтичної культури населення, що, з одного боку, спростовує як хибне намагання певних полiтичних партiй, насамперед, їхніх лiдерiв розпочати полiтичну структуралiзацiю суспiльства з партiйної структуралiзацiї парламенту, а з іншого боку, дозволяє з творчим підходом використати досвід західноєвропейських країн у цій сфері; 

- на основi статистичного матерiалу про вибори 1998 року виокремлено партiї регiонального впливу, показано неспроможнiсть створити постiйнi полiтичнi коалiцiї на принциповiй платформi в парламенті, пiдмiну їх тимчасовими ситуативними блоками при збiгу певних конкретних iнтересiв, наслiдком чого нерiдко є вирiшальна роль випадковостi при розглядi важливих питань державного i суспiльного життя. 

Теоретичне i практичне значення дисертацiї. Висновки на основi фактологiчного (архiвного i статистичного) матерiалу, переосмислення щодо умов перехiдного перiоду в Українi результатiв дослiджень i полiтичного аналiзу закордонних вчених i державних дiячiв мають як теоретичне, так i практичне значення. Вони дозволяють поглибити знання про партiєтворення на українських землях, розширити уявлення про парламентську дiяльнiсть як феномен партiйної дiяльностi в полiтичнiй системi суспiльства, диференцiйовано пiдiйти до аналiзу полiтичних орiєнтацiй електорату в рiзних регiонах, охарактеризувати нинiшнє державотворення в Українi у контекстi полiтичних процесiв у захiдноєвропейських державах. Отже, їх можуть використати як полiтологи, так і соцiологи, культурологи i правники в науково-дослiдницькiй i педагогiчнiй роботi. 

Положення дисертацiї не обмежуються рамками теорiї, а виходять безпосередньо в практичну дiяльнiсть. Узагальнений статистичний матерiал допомагає зрозумiти особливостi нинiшнього полiтичного розвитку в Українi i певною мiрою прогнозувати його тенденцiї на найближче майбутнє. Пiд таким кутом зору висновки дисертацiї цiкавi для партiй, громадських органiзацiй, органiв законодавчої i виконавчої влади, мiсцевого самоврядування при пiдходi до полiтичних процесiв як на загальнодержавному, так i на регiональному рiвнях. Водночас, отриманi у дослiдженнi результати допомагають також засобам масової iнформацiї орієнтуватися в особливостях нинiшнього державотворення, насамперед, при аналiзi дiяльностi парламенту України, мiжпартiйних взаємин i внутрiшнього розвитку самих полiтичних партiй. 

Матерiали дисертацiї можуть сприяти виробленню стратегiї i тактики полiтичних партiй як у загальнодержавному масштабi, так i в регiонах. Вони мають важливе значення для прогнозування перебiгу виборчих кампанiй, опрацювання науково-обгрунтованої програми пiдвищення полiтичної культури населення. 

Апробацiя результатiв дослiдження. Матерiали, теоретичнi результати i практичнi висновки дисертацiї використовувалися в безпосереднiй практичнiй роботi автора. Вiд другої половини 80-х рокiв вони публiкувалися в перiодичних виданнях, зокрема у газетах «Робiтнича газета», «Молодь України», «За вiльну Україну», «Український шлях» та iнших. Автор мав можливiсть апробувати їх, працюючи депутатом Львiвської обласної ради народних депутатiв i в органах виконавчої влади, для створення механiзму полiтичної спiвпрацi рiзних партiйних органiзацiй, громадських i нацiонально-культурних об’єднань на регіональному рівні. 

Про результати дослiджень автор доповiдав на теоретичних конференцiях у вищих навчальних закладах мiста Львова упродовж 1997-1999 рокiв, зокрема в Львiвському держунiверситетi iменi І. Франка, Державному унiверситетi «Львiвська полiтехнiка», Львiвськiй фiлiї Української Академiї державного управлiння при Президентовi України, а також в Інститутi народознавства НАН України, Інститутi українознавства iм. І. Крип’якевича НАН України. Практичнi висновки використанi у доповідях на науково-практичних конференцiях львiвської крайової органiзацiї Конгресу української iнтелiгенцiї, різних партiйних органiзацiй i нацiонально-культурних товариств Львiвщини. 

У 1998-1999 роках прочитано у Львiвськiй фiлiї Української Академiї державного управлiння при Президентовi України спецкурс «Партiї як суб’єкти державотворення», який розроблено за матерiалами дисертацiйного дослiдження публiкацiї. Результати досліджень викладено в 4 наукових публікаціях (3 брошури і 1 стаття) загальним обсягом 9, 4 д. а. На основі проведених досліджень видано два томи науково-публіцистичних праць «Шлях з рабства» (Львiв: Свiт, 1999). Різні аспекти дисертаційного дослідження порушувалися в періодичній пресі. 

Структура дисертацiї зумовлена основною метою i завданнями дослiдження. Дисертацiя складається з вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел. 

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, окреслюється предмет і об’єкт дослідження, формулюється його мета і завдання, визначається її новизна, теоретичне і практичне значення. 

 У І розділі «Партії при тоталітарному і демократичних режимах (теоретико-методологічні підходи) « зазначається, що внутрішнім змістом перехідного періоду є системна трансформація, тобто перехід до нової якості суспільної організації. Оскільки предметом дисертаційного дослідження є партійні системи, то доконечно порівняти особливості політичних партій при демократичному й тоталітарному режимах. При їх полярній відмінності безумовним є те, що в обидвох політичних режимах партії є ключовими чинниками організації влади. Звідси – поспішне перенесення критеріїв та теоретичних установок, розроблених західною політологією параметрів у дослідженні феномена політичної партії, не завжди слугує об’єктивному пізнанню істини. 

Посттоталітарний світ, у якому перебуває нині українська суспільність, у тому числі й політикум, уже не в минулому тоталітаризмі і не в