Педагогіка і методика середньої освіти. Фізичне виховання

Це – два головних правила, на яких з метою розвитку спеціальної витривалості має будуватися застосування та стрибків на батуті, і акробатичних стрибків, та й взагалі будь-яких вправ, якщо вони несуть в собі елементи техніки. Перші три групи вправ досить добре відомі. Тому більш детально ознайомимося з четвертою групою комплексами спеціальних вправ і п'ятою вправами кругового тренування.

 

Про рівень витривалості судять за тривалістю з розбудови після дозованої роботи. При цьому вважається, що відновлення за показниками пульсу і кров'яного тиску протягом 3 хв (дихання відновлюється швидше) свідчить про досить хорошою витривалості. Проте залежно від виду витривалості засоби контролю за нею бувають різними.

Наприклад, для визначення рівня всієї функціональної витривалості можна застосовувати 3-хвилинний біг на місці або широковідому у лікарському контролі так звану трьох момент пробу, коли використовується 15-секундний біг з максимальною швидкістю, 20 присідань і 3-хвилинний біг в середньому темпі. У зміненому варіанті цієї проби, більше відбиває спеціальну витривалість гімнаста, можуть бути не присідання, а віджимання в упорі лежачи, кут в упорі замість 3-хвилинного бігу і 10 схрещений або кіл двома ногами замість швидкого 15-секундного бігу.

Рівень спеціальної витривалості можна визначати і простіше – по максимальній кількості змінюють один одного схрещений і кругів на коні.

Силова витривалість зазвичай визначається максимальним числом повторень силових рухів. Для різних рівнів підготовленості ці тести не залишаються однаковими, вони різні і за змістом і за характером. Можливо і одночасне визначення спеціальної та силової витривалості, оскільки друга органічно пов'язана з першою і поділу на їх багато в чому умовно.

Для жінок з цією ж метою зручно застосовувати ті комплекси, які використовуються для розвитку витривалості. Наприклад, на брусах: з стрибка вис кутом – підйом розгинанням – махів у вис кутом – підйом розгинанням з перехопленням за верхню жердину – зрив у вис кутом і т. д. При цьому рівні оцінки визначити досить просто 6 повторень і більше – відмінно, 4 – добре, 3 – посередньо, менше – погано. Або інший тест, що включає технічні елементи: з стрибка вис кутом – підйом розгинанням – мах назад – оборот назад не торкаючись в стійку – опускання в упор і спад у вис зігнувшись – підйом розгинанням і т. д. Рівні оцінки ті ж, що і в першому прикладі (звичайно, може бути інший спосіб оцінки, але цей, ймовірно, самий простий).

Для повноти уявлення про розвиток гімнастів і гімнасток можна визначати ще й «стрибкову» витривалість. З цією метою пропонується виконати багато – скоки на одній або двох ногах з просуванням вперед (нелегкі підскіки, а довгі стрибки з місця без попереднього розбігу). 30 стрибків – відмінно, 20 – добре, 15 – посередньо, менше – погано.

Вибір системи оцінки при визначенні фізичної готовності гімнастів до технічного вдосконалення повинен визначатися залежно від конкретних цілей. Оцінка повинна бути простою і надійною. Тому взагалі має бути достатньо оцінки за так званою альтернативною схемою, коли визначаються лише два варіанти – зробив гімнаст контрольне вправу чи не зробив. У тих випадках коли необхідно врахувати рівень готовності і з'являється бажання проаналізувати динаміку якості, доводиться встановлювати « якісні « межі виконання вправи. Тут можна використовувати п'ятибальну або чотирибальну систему, приклади яких наведені вище. Коли ж тестування фізичної фізичної підготовки необхідно пов'язати з оцінками за підготовку технічну, доводиться переводити п'ятибальні рівні в звичні для гімнаста оцінки за балами. Але й тут зайве дрібне дроблення ні до чого, достатньо тих же п'яти або чотирьох рівнів, наприклад: 9, 5; 9, 0; 8; 7, 5, менш

 

На основі теоретичного дослідження були зроблені висновки про те, що:

1. Надзвичайно високий рівень розвитку витривалості не підвищує рівень здоров’я, а призводить до зниження імунітету людини.
2. Надмірний цілеспрямований розвиток витривалості в молодшому шкільному віці, відносно до звичайних життєвих потреб є недоцільним.
3. Більшість авторів зазначають, що повільний біг у чергуванні з ходьбою на початковому етапі та безперервний біг на наступних уроках є досить дієвими засобами розвитку витривалості у молодших школярів.
4. Підвищення рівня фізичної працездатності досягається тільки при регулярному і поступовому збільшенні навантаження на уроках.
5. Застосовуючи рухливі ігри, спочатку необхідно вибирати таку інтенсивність роботи, щоб дихання було рівним і глибоким.
6. ЧСС не повинна перевищувати в кінці робочого інтервалу 170 уд. /хв.
7. Діти 9 – 10 років мають достатньо розвинуті здібності до довготривалої роботи, якщо вона виконується на рівні помірної інтенсивності.

Таким чином, витривалість – здатність організму людини долати наступаюче стомлення. Характеризується воно часом виконання роботи певної інтенсивності. За характером розрізняють емоційне, сенсорне (чутливе), розумовий, фізичне стомлення. Фізичне стомлення проявляється у різній роботі, і відповідно, розрізняють силову, швидкісну, загальну (глобальну) витривалість, при якій в роботі беруть участь 2 / 3 всіх м'язів, і місцеву (локальну). Витривалість визначається властивостями ЦНС і процесами, що відбуваються в ній при м'язовій діяльності, насамперед енергетичним обміном. Мірилом розвитку витривалості зазвичай служить тривалий біг.

Для скорочення м'язів потрібна енергія, яка звільняється при певних хімічних процесах. Основне джерело енергії – аденозин три фосфорна кислота (АТФ), запаси якої в м'язах дуже невеликі, її вистачає на кілька десятих часток секунди. Її ресинтез (відновлення) забезпечує ряд проміжних реакцій, що завершуються окисленням глікогену до молочної кислоти і води при анаеробному (без кисневому) режимі роботи і до вуглекислого газу і води при аеробному (кисневому) режимі. При тривалій мало інтенсивної роботі тривалістю більше 25-30 хвилин, у зв'язку з вичерпанням запасів глікогену (запасу глюкози), в енергетичний обмін вступають жири. Процес заміщення вуглеводів жирами може бути настільки інтенсивним, що 80% всієї необхідної в даних умовах енергії звільняється в результаті розщеплення жиру. Ось чому в рекомендаціях по боротьбі із зайвою вагою завжди називається біг, ходьба, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, веслування і тому подібні вправи невеликої інтенсивності, але тривалістю не менше 30 хвилин.

Чим краще розвинена витривалість, чим вище її рівень, тим пізніше починається загальне стомлення, пізніше з'являється фаза некомпенсованого стомлення, успішніше буде відбуватися боротьба організму з втомою, тривалішою може бути сама робота.

 

1. Ажиппо О. Ю. Аналіз та оцінка рівня розвитку фізичної підготовленості школярів молодших класів / О. Ю. Ажиппо, Т. І. Дорофєєва, Т. С. Руцька // Теорія та методика фізичного виховання. – 2011. -- № 7. – С. 8 – 13.
2. Аксьонова О. П. Нова фізична культура: система методів навчання / О. П. Аксьонова // Теорія та методика фізичного виховання. – 2011. -- № 3. – С. 25 – 31.
3. Артюшенко А. Виховання вольових якостей у школярів у процесі занять фізич- ною культурою / А. Артюшенко // Фізичне виховання в школі. – 2002. -- № 2. – С. 30-32.
4. Ашмарин Б. А. Теория и методики физического воспитания / Б. А. Ашмарин, Б. Н. Минаев -- М. : Просвещение, 1990 -- 287 с.
5. Богданов Г. П. Игры и развлечения в группах продленного дня: пособие для учителя / Г. П. Богданов. -- М. : Просвещение, 1985. – 144 с.
6. Богданов Г. П. Кроссовая підготовка / Г. П. Богданов, Ю. Л. Гранта // Физическая культура в школе. – 1993. -- № 3.
7. Вайцеховський С. М. Книга тренера / С. М. Вайцеховський. – М. : «Физкультура и спорт», 1971. – 312 с.
8. Волков Л. В. Методика виховання фізичних здібностей учнів / Л. В. Волков – К. : Рад. шк., 1980. – 104 с.
9. Волков Л. В. Теория и методика детского и юношеского спорта / Л. В. Волков – К. : Олимпийская литература, 2002. -295 с.
10. Гогін О. В. Розвиток швидкісних здібностей і витривалості на уроках легкої атлетики в школі / О. В. Гогін, Т. І. Гогіна // Теорія та методика фізичного виховання. – 2009. – № 6. – С. 19 – 31.
11. Єфімова Н. Г. Методика проведення рухливих ігор / Н. Г. Єфімова. – К. : Рад. шк., 1969. – 104 с.
12. Коваленко І. М. Мотивація молодших школярів до фізкультурно оздоровчої діяльності у групах продовженого дня / І. М. Коваленко // Теорія та методика фізичного виховання. – 2011. -- № 2. – С. 17 – 18, 35 – 36.
13. Козленко М. П. Теорія і методика фізичного виховання у початкових класах / М. П. Козленко, Е. С. Вільчковський, С. Ф. Цвек – К. : Вища школа, 1984. – 230 с.
14. Круцевич Т. Ю. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді: нав. посіб. / Т. Ю. Круцевич, М. І. Воробйов, Г. В. Безверхня. – К. : Олімп. л-ра, 2011. – 224 с.
15. Лаврикова О. Відбір фізичних навантажень для зміцнення здоров’я та підвищення рівня фізичної підготовленості школярів / О. Лаврикова // Фізичне виховання в школі. – 2001. -- № 2. – С. 50 – 51.
16. Матвеев А. П. Методика физического воспитания сосновами теории: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и уч-ся пед. уч-щ. / А. П. Матвеев, С. Б. Мельников – М. : Просвещ., 1991. – 191 с.
17. Мельник І. Виховання витривалості учнів на уроках фізичної культури і здоров’я / І. Мельник // Фізичне виховання в школі. – 2003. -- № 3. – С. 45 46.
18. Присяжнюк С. Витривалість: основи визначення та методики розвитку у школярів початкових класів / С. Присяжнюк // Фізичне виховання в школі. – 1999. – № 4. – С. 32 – 34.
19. Теория и методика физического воспитания. / Под ред.. Б. М. Шияна. – М: Просвещ., 1988. – 224 с.
20. Теория и методика физического воспитания. Учебник для техникумов физической культуры / Под ред. Г. Д. Харабуги. – М. : «Физкультура и спорт», 1974. – 320с.
21. Худолій О. М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: навч. посібник / О. М. Худолій – Харків: «ОВС», 2007. – 406 с.
22. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. Ч. 1 – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007- 272 с.
23. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. Ч. 2 – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007- 248 с.
24. Шульга М. Методика застосування бігу на витривалість на уроках фізичної культури в школі / М. Шульга // Фізичне виховання в школі. – 1999. – № 1. – С. 33 – 40.
25. Язловецкий В. С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоров Гимнастика и методика её преподавания. / под ред. МеньшиковаН. К. – СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 1998. – 463 с.
26. Гимнастика. / под ред. Брыкина А. Т. – М. : ФиС, 1971. – 351 с.
27. Гимнастика. / под ред. Брыкина А. Т., Смолевского В. М. – М: ФиС, 2005. – 368 с.
28. Гимнастика. / под ред. Орлова Л. П. – М. : ФиС, 1992. – 656 с.
29. Гимнастика. / под ред. Украна М. Л., Шлемина А. М. – м. : ФиС, 1977. – 422 с.