Пенсіонери як об'єкт соціальної політики

економiки в цiлому. Основу такої системи становитимуть: недержавнi пенсiйнi фонди, корпоративнi та професiйнi пенсiйнi фонди, банкiвськi установи.

Перевагою системи добровiльного пенсiйного забезпечення є нарахування складного проценту по заощадженнях. Складний процент означає, що фiнансова установа нараховує процент (iнвестицiйний дохiд) як на внески, так i на вже отриманий iнвестицiйний дохiд. Навiть незначнi, але регулярнi внески у молодому вiцi дають в результатi суттєвi пенсiйнi заощадження. А якщо врахувати й податковi пiльги, якi передбаченi законодавством, то величина заощаджень буде ще бiльшою.

На сьогодні з метою покращення соціального забезпечення пенсіонерів в Україні реалізується пенсійна реформа, яка має досягти таких цілей:

• встановити залежність розміру пенсiї вiд величини заробiтку i трудового стажу;
• заохотити громадян до заощадження коштiв на старiсть;
• створити ефективнiшу i дiєвiшу систему адмiнiстративного управлiння в пенсiйному забезпеченнi;
• забезпечити фiнансову стабiльнiсть пенсiйної системи;
• забезпечити надiйнiсть заощаджень учасникiв пенсiйних програм;
• пiдвищити рiвень життя пенсiонерiв.

Для розв'язання проблем, якi постали в системi пенсiйного забезпечення, i пiдвищення рiвня життя пенсiонерiв потрiбно запровадити такi змiни:

• встановити пряму залежнiсть розмiру пенсiї вiд розмiру внескiв. Хто не сплачує внескiв, той не отримуватиме пенсiї. Хто сплачує внески в бiльшому розмiрi або протягом довшого часу, той одержуватиме пропорцiйно бiльшу пенсiю, порiвняно з тими, хто здiйснює меншi вiдрахування з меншого заробiтку або працює протягом коротшого часу;
• забезпечити точний облiк перiодiв зайнятостi, заробiтної платнi та сплачених внескiв. Саме для цього в Українi тепер створюють систему персонiфiкованого облiку вiдомостей;
• впорядкувати систему призначення пiльгових пенсiй. Всi працiвники, якi сплачують однаковi внески, мають отримувати однаковi пенсiї;
• стимулювати пiзнiший вихiд на пенсiю. Завдяки подовженню вiку виходу на пенсiю вдасться збiльшити кiлькiсть платникiв внескiв i пiдвищити пенсiї;
• вилучити програми соцiальної допомоги з пенсiйної системи. Соцiальнi пенсiї, доплати, адресна допомога та iншi види допомоги має фiнансувати Державний бюджет. У майбутньому всi цi виплати потрiбно об'єднати в єдину програму соцiальної допомоги - програму гарантованого мiнiмального доходу сiм'ї;
• для стимулювання платiжної дисциплiни встановити оптимальне спiввiдношення мiж розмiрами пенсiй i внесками.

За умови здiйснення цих заходiв пенсiйне забезпечення в поєднаннi iз соцiальною допомогою сформують набагато надiйнiшу систему захисту вiд бiдностi, нiж та, яка iснує сьогоднi.

Проте, якщо змiни буде запроваджено тiльки в пенсiйнiй системi, то виявленi проблеми навряд чи вдасться усунути. Пенсiйна реформа має стати складовою частиною комплексної програми економiчних i фiнансових перетворень.

Сьогоднi українцi не заощаджують коштiв на старiсть, тому що не мають надiйних умов для заощадження коштiв. Пiд час гiперiнфляцiї 1993-1994 рокiв мiльйони людей втратили практично всi свої заощадження. Крiм того, чимало українцiв, якi вкладали грошi до приватних пенсiйних фондiв, створених на початку 90-х рокiв, зазнали збиткiв, коли бiльшiсть цих фондiв збанкрутували. Водночас, через дуже невеликi суми вкладiв в українських кредитно-фiнансових установах, пiдприємства України гостро вiдчувають нестачу короткострокових та довгострокових кредитiв. 

Щоб забезпечити надiйний захист заощаджень i запобiгти повторенню помилок минулого, потрібно створити регулятивний орган з елементами самофiнансування, який надiйно захищає права учасникiв пенсiйної системи, забезпечує її прозорiсть та оприлюднення iнформацiї, встановити суворi вимоги до диверсифiкацiї пенсiйних активiв (iнвестування пенсiйних коштiв у бiльше нiж один вид активiв), щоб забезпечити iнвестування пенсiйних коштiв тiльки в iнтересах вкладникiв, а також збiльшити дохiднiсть iнвестицiй i мiнiмiзувати ризики.

Щоб гарантувати захист iнтересiв меншостi акцiонерiв, слід вдосконалити закони, якi регулюють функцiонування ринкiв капiталу, встановити суворi квалiфiкацiйнi вимоги до актуарiїв, аудиторiв, компанiй з управлiння активами та зберiгачiв. У системi пенсiйних заощаджень мають працювати лише професiонали з бездоганною репутацiєю, і у законодавчому порядку забезпечити розмежування активiв учасникiв i активiв надавачiв послуг, а також залучення банкiв-зберiгачiв до фiзичного зберiгання активiв учасникiв.

При цьому також необхідно забезпечити стiйке економiчне зростання, оскільки стабiльна й ефективна економiка є необхiдною умовою дохiдностi внутрiшнiх iнвестицiй в Українi.

2. Здоров’я людей – національне багатство

Охорона здоров’я - складна соціально-економічна система та специфічна галузь народного господарства, покликана забезпечити реалізацію складного соціального принципу - збереження та покращання здоров’я громадян, надання їм кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги. 

Здоров’я населення в цілому визначається комплексом показників: народжуваністю, смертністю, захворюваністю, рівнем фізичного та психічного розвитку, середньою тривалістю життя тощо. На нього також впливають біологічні, природні і соціальні фактори. 

У широкому розумінні охорону здоров’я можна розглядати як діяльність закладів охорони здоров’я, фармацевтичних підприємств, інших допоміжних інституцій у вигляді санітарно-епідеміологічних, природоохоронних служб, науково-дослідних інститутів, закладів освіти, пов’язаних із забезпеченням здоров’я населення. У вузькому розумінні - це галузь народного господарства, що здійснює діяльність, направлену на забезпечення якісного медичного обслуговування.

Здоров’я населення більшою мірою залежить від соціальних умов життя, розміру заробітної плати, умов праці, житлових умов, структури харчування, способу життя, санітарно-епідеміологічного стану місцевості тощо. Отже, здоров’я є сьогодні соціально значним феноменом, за рівнем якого можна робити висновок про ступінь розвитку та добробуту суспільства. Здоров’я досягається шляхом постійних зусиль з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, наділених господарською компетенцією, господарюючих та негосподарюючих суб’єктів, а також громадян. 

Фактично ставиться питання про взаємовідносини представників публічної влади, направлені на задоволення приватних інтересів у суспільстві. Характер цих відносин визначає та детермінує стан здоров’я як окремого індивіда, так і всього суспільства. Цілісна система різних груп суспільних відносин, що виступають у конкретних економічних формах, відображає глибинну, соціально-економічну і правову сутність суспільного ладу.