Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

Виявити критерії, показники, охарактеризувати рівні сформованості готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

Визначити педагогічні умови ефективної організації позаурочної виховної роботи з учнями.

Розробити та апробувати експериментальну методику формування готовності майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи з учнями 1-4 класів.

Методологічними засадами дослідження виступили положення теорії пізнання про діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ, переходу кількісних змін у якісні; соціальну детермінованість і творчу сутність особистості як суб’єкта соціально-історичного розвитку; взаємозв’язок свідомості і діяльності особистості.

Теоретичними засадами дослідження були психологічні концепції виховання молодших школярів (Виготський Л. С., Венгер А. Л., Бех І. Д., Гамезо М. В., Ельконін Д. Б., Запорожець О. В., Коломинський Я. Л., Кравцов Г. Г., Кравцова О. Є., Леонтьєв О. М., Максименко С. Д., Матюхіна М. В., Мухіна В. С., Панько Е. А., Прокіна Н. Ф., Рибакова М. М. та ін.) ; філософські та соціально-педагогічні концепції відродження національної культури та національного виховання (Вишневський О., Деменчук В., Добрускін М., Ігнатенко П. Ф., Любар О. О., Мартинюк І. В., Рибалка В. В., Руденко Ю. Д., Стельмахович М. Г., Стрілька В. В., Федоренко Т. Д., Чорна К. І. та ін.) ; наукові доробки педагогіки вищої школи (Абдулліна О. А., Бойко А. М., Виговська О. І., Дубасенюк О. А., Забокрицька О. І., Карпенчук С. Г., Карпова Е. Е., Кічук Н. В., Кондрашова Л. В., Кузьміна Н. В., Курлянд З. Н., Ліненко А. Ф., Нагорна Г. О., Пєхота О. М., Радул В., Рогинський В. М., Сластьонін В. О., Хмелюк Р. І., Цокур О. С. та ін.).

Методи дослідження: теоретичні: вивчення та аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблем виховання та готовності майбутніх учителів початкових класів до здійснення позаурочної виховної роботи; критичний аналіз і узагальнення означеної літератури; емпіричні: анкетування і тестування вчителів, студентів щодо їхньої готовності до позаурочної виховної роботи; обсерваційні: педагогічний експеримент (пошуковий, констатуючий і формуючий) ; методи математичної статистики.

Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (1995-1997 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення проблеми готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; проводилася пошукова робота, спрямована на вивчення феномена професійно-виховної компетентності вчителя, його структури та рівнів прояву; визначення чинників, що обумовлюють його виникнення й розвиток, вивчення досвіду роботи кафедр педагогіки та методики початкового навчання Миколаївського, Херсонського державних педагогічних університетів та Рівненського державного гуманітарного університету щодо формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи.

На другому етапі (1997-1999 рр.) була проведена діагностика первинного рівня сформованості у студентів професійно-виховної компетентності; здійснювався формуючий експеримент, у процесі якого досліджувалися закономірності формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи; визначалися педагогічні умови, що забезпечують ефективність технології формування у студентів професійно-виховної компетентності; була побудована інструментальна модель формування професійно-виховної компетентності студентів.

На третьому етапі (1999-2001 рр.) здійснювалося уточнення та перевірка об’єктивності результатів формуючого експерименту, теоретичне осмислення результатів, які було одержано у процесі дослідно-експериментальної роботи, їх впровадження у практику. Задля цього були розроблені методичні рекомендації вдосконалення процесу формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи, які впроваджувались у практику роботи педагогічних вищих навчальних закладів. На цьому етапі здійснювався аналіз, інтерпретація та узагальнення результатів дослідження.

Базою дослідження виступили психолого-педагогічний факультет Миколаївського державного педагогічного університету, загальноосвітня школа № 22 м. Миколаєва. У дослідженні взяли участь 157 учителів початкових класів м. Миколаєва і області, 485 студентів Миколаївського державного педагогічного університету.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше визначено та науково обґрунтовано сутність і структуру феномена “професійно-виховна компетентність” учителя початкових класів; уточнено сутність понять “готовність до позаурочної виховної роботи”, “позаурочна виховна робота”, “позакласна виховна робота”, “позашкільна виховна робота”; науково обґрунтовано принципи і теоретичні позиції побудови інструментальної моделі формування професійно-виховної компетентності студентів щодо організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; охарактеризовано види компетенцій; розроблено критерії і показники, виявлено рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; визначено та експериментально апробовано педагогічні умови ефективного формування готовності студентів до позаурочної виховної роботи з учнями молодших класів.

Практична значущість дослідження полягає в розробці моделі формування професійно-виховної готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; системи творчих завдань і вправ виховної спрямованості, що можуть бути використані у практиці педагогічних вищих навчальних закладів; програми спецкурсу “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”.

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Херсонського державного педагогічного університету (довідка № 03 – 08/1421 від 05. 10. 2001), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 52 від 13. 10. 2002), Миколаївського обласного інституту післядипломної освіти (довідка № 47/8-24 від 17. 10. 2001 р.)

Достовірність результатів дослідження забезпечувалась методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням системи взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; експериментальною перевіркою гіпотези, репрезентативністю добору об’єктів дослідження; зіставленням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, результати дослідження доповідалися на Міжнародних (Ізмаїл