Підприємство в умовах ринкового господарювання

Тема 3. Підприємство в умовах ринкового господарювання

3.1. Господарські суб’єкти на ринку

3.2. Види та організаційно-правові форми підприємств

3.3. Виробнича структура підприємства

3.4. Підприємство як виробнича і економічна системи

3.1. Господарські суб’єкти на ринку

Згідно з чинним законодавством України, суб’єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності.

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють підприємницьку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна.

Суб’єктами господарювання є:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до чинного законодавства, державні,

комунальні та інші підприємства;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону, як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці),

утворені ними для здійснення підприємницької діяльності.

Суб’єкти господарювання реалізують свою підприємницьку компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення своєї компетенції.

Суб’єкти господарювання – господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та господарським Кодексом.

Суб’єкти господарювання – відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна без статусу юридичної особи.

Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження, щодо окремих видів майна.

Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

Право оперативного використання майна – це речове право суб’єкта господарювання, який використовує надане ним майно для здійснення господарської діяльності.

Залежно від способу утворення (заснування) та форм статутного фонду в Україні діють унітарні і корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який визначає для нього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, неподілений на частини (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та підприємницької діяльності засновниками, їхнього спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників в розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативи, що створюються у формі господарських товариств.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від продажу продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими підприємствами (МП) незалежно від форми власності визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від продажу продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від продажу продукції за рік перевищує суму, еквівалентну 5 мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Всі інші підприємства визнаються середніми.

В останнє десятиліття суттєво змінилась роль певних суб’єктів господарювання. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливість й переваги великосерійного виробництва, гігантських підприємств та об’єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих “малих підприємств”, суттєво зросла. Їх частка у зарубіжних країнах у внутрішньому національному продукті досягла 43 відсотків.

Створюються вони:

- громадянами, членами сім’ї та іншими особами, які спільно ведуть трудове господарство;

- державними, орендними, колективними, спільними підприємствами, господарськими організаціями та їх підприємствами, кооперативами, господарськими асоціаціями, іншими підприємствами та організаціями, що є юридичними особами;

- державними органами, уповноваженими управляти державниммайном.

Крім того, малі підприємства можуть створюватися спільно вказаними органами, організаціями, підприємствами та громадянами, а також шляхом виділення зі складу діючого підприємства, об’єднання одного або декількох структурних підрозділів, якщо на це є згода власника майна підприємства.

Основними перевагами МП (фірм) є такі:

- незалежність дій, самостійність і свобода при виборі і здійсненні господарського маневру;

- індивідуалізована мотивація розумного ризику та високого кінцевого результату;

- чітко персоніфікована відповідальність за свої рішення, дії та результати роботи;

- гнучка і оперативна адаптація до ситуації, що перманентно змінюється;

- більш низькі управлінські витрати;

- націленість на перспективу, що зумовлено активною інноваційною політикою фірми.

Малі підприємства – досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале