Планування заходів захисту в зонах біологічного зараження

тимчасова зупинка кровотечі;

накладання первинних пов'язок при ураженнях та опіках;

іммобілізація при переломах кісток та значних пошкодженнях м'яких тканин;

протишокові заходи;

проведення штучного дихання;

відновлення серцевої діяльності.

 Після надання першої медичної допомоги уражених переносять до місця посадки на транспорт. Перенесення здійснюють носильні ланки, які надаються із рятувальних формувань. Перевезення здійснюється транспортом загонів першої меддопомоги та інших формувань, які діють в осередку ураження.  До основних засобів медичного захисту для населення належать аптечки індивідуальні (АІ-2), що містять медичні засоби, призначені для профілактики та надання першої допомоги при радіаційному опроміненні, ураженні отруйними і бактеріальними засобами індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8), які мають закритий посуд з дегазуючим розчином і марлеві серветки. Він призначений для усунення і знезараження отруйних речовин та бактеріальних засобів. Крім аптечки та пакету особовому складу формувань видається індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП) для накладання пов'язок. Крім табельних засобів для надання само- та взаємодопомоги можливе використання підручних засобів.  Особливе місце в роботі медичної служби займає захист населення від інфекційних хвороб. Інфекційними називаються такі хвороби, які передаються від людини до людини або від тварин до людини через повітря або через безпосередній контакт. До інфекційних захворювань відносяться чума, холера, віспа, тиф, дизентерія, кір, грип та інші. Особливістю інфекційних захворювань є те, що збудників хвороби – мікробів людина не може бачити, а ознаки хвороби з'являються тільки після інкубаційного періоду, який може тривати від однієї до кількох десятків діб.  У воєнний час інфекційні хвороби використовуються як засіб виводу з ладу провідної сили ворога. В результаті розповсюдження інфекції утворюється зона бактеріологічного зараження, в межах якої може виникнути один або декілька осередків ураження.  Осередком бактеріологічного ураження називається територія, в межах якої сталося масове ураження (захворювання) людей та тварин. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦЗ і службою захисту тварин та рослин на підставі узагальнених даних, отриманих від постів радіаційно-хімічного спостереження, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних і санітарно-епідеміологічних станцій.  Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку ураження встановлюється режим карантину, а у прилеглих районах вводиться режим обсервації. Карантин -- система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:

повну ізоляцію осередку ураження;

встановлення на зовнішніх кордонах охорони;

заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;

заборону транзитного проїзду;

розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;

припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;

проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;

використання засобів індивідуального захисту.

 Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:

робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням протиепідемічних заходів;

зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакті між ними та вихід з приміщень забороняється;

харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.

 Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.  Обсервація – це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдженням інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно обмежувальні заходи, а саме:

максимально обмежується в'їзд та виїзд;

вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;

посилюється медичний контроль;

обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.

 Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.  Сигнал «Бактеріологічне зараження» подають по радіотрансляційній мережі, якщо виявлені бактерійні носії. Сигнал попереджає населення заражених районів про вигляд збудника, способи захисту і порядок дій. При виявленні в якому-небудь районі інфекційних захворювань вводять карантин. Територія, на якій його оголошують, називається карантинною зоною. Її повністю ізолюють, захищають спеціальними знаками і оточують озброєною охороною. В'їзд до карантинної зони і виїзду з неї забороняються. У зоні організовують комендантську службу, що забезпечує встановлений режим поведінки громадян. Тривалість карантину залежить від характеру захворювання. Карантин знімають після ліквідації вогнища зараження і унеможливлення подальшого виникнення захворювань.  Якщо виявлено менш небезпечний збудник, у вогнищах зараження карантин замінюють обсервацією, яка передбачає посилене медичне спостереження за людьми, що знаходяться у вогнищі зараження, виявлення і ізоляцію хворих, негайне проведення запобіжних щеплень, обмеження спілкування груп населення між собою. Дозвіл на вхід в зону обсервації і вихід з неї дають таким, що лише працює на важливих промислових об'єктах і тим, кому зроблені запобіжні щеплення. При виході із зони обсервації всі громадяни проходять повну санітарну обробку. Вихід із зони обсервації людей, підозрюваних в захворюванні, категорично забороняється. Населення у вогнищі бактеріологічного зараження повинне строго виконувати всі вимоги медичної служби цивільного захисту.  При значних аваріях та катастрофах виникає невідповідність між потребами в санітарному транспорті та можливостями їх забезпечити: тому використовується виділений транспорт загального призначення (пристосований транспорт), а також будь-який транспорт, зупинений та направлений до осередку ураження працівниками державної автоінспекції (ДАІ) ;  При розрахунках необхідності в транспортних засобах враховується, що середня швидкість їх пересування не повинна перевищувати 30-40 км/год, навіть хорошими шляхами. За добу санітарний автомобіль може, з урахуванням посадки і висадки, санітарної обробки, пройти шлях від 200 до 300 км. Для транспорту загального призначення повторні рейси не враховуються, а ведеться тільки облік машино-рейсів. Розрахунок необхідності у транспорті проводять за формулою: Т, = КС/РЕ, де Т, – потреба в санітарних (транспортних) автомобілях: К-коефіцієнт необхідності в евакуації на санітарному транспорті (0, 5-0, 6) ; С-санітарні втрати; Р – можлива кількість рейсів за добу; Е – евакомісткість одного автомобіля. Стосовно транспорту загального призначення можна використати формулу: Тт = (1-К) С/Е;  Постраждалих з важкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі лікаря (фельдшера, медичної сестри) з можливістю надання медичної допомоги підчас евакуації. Вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50-60% уражених;  При наданні медичної допомоги постраждалим, що винесені з осередку ураження НХР, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами, медичний персонал і рятувальники у пунктах (місцях) збору та під час евакуації потерпілих повинні перебувати у засобах індивідуального захисту. Після доставлення уражених повинна проводитись санітарна обробка медичного персоналу та (спеціальна) обробка транспорту.