Податки, збори та обов’язкові платежі підприємства

землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості; економічного стимулювання власників землі і землелекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісовогої фонду; надання пільгових кредитів, часткового погашених позичок та компенсації втрат доходів власників землі землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини; проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів. Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи. За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієї статті. (Дію статті 22 зупинено на 2000 рік згідно із Законом України від 17. 02. 2000 р. № 1458-ІІІ)

Розділ 7. Грошова оцінка землі

Стаття 23. Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. (Статтю 23 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 22. 12. 99 р. № 1344-ХІV)

Стаття 24. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Розділ 8. Відповідальність платників і контроль за додержанням Закону України «Про плату за землю»

Стаття 25. За несвоєчасну сплату земельного податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірі 0, 3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Стаття 26. За порушення Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями.

Розділ 9. Порядок вирішення спорів

Стаття 28. Спори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Розділ 10. Міжнародні договори

Стаття 29. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що визначені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

 

 

Транспортний податок нараховується взалежності від марки машини, сплачується один раз в рік до проходження технічного огляду.

З 1 січня 2000 року набирає чинності Закон України від 16. 07. 99 р. № 986-ХІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства». Цим Законом внесено зміни і до Закону України від 18. 02. 97 р. № 75/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», яким визначено платників податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення і строки сплати, а також встановлено пільги. Новим Законом змін до ст. 1, яка визначає платників податку з власників транспортних засобів, не внесено. Отже, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (як наземних, так і водних) є підприємства, установи та організації – юридичні особи, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 Закону є об'єктом оподаткування під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Цією ж статтею визначено транспортні засоби, що не є об'єктом оподаткування.

Законом № 986-ХІV внесено зміни до ст. 3 чинного Закону з оподаткування власників транспортних засобів стосовно ставок податку. З 1 січня 2000 року їх розміри встановлено в національній валюті – гривні зі 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна, 1 кВт потужності двигуна наземного транспорту та зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Зокрема, для автомобілів вантажних (код за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 87 04) встановлено три ставки податку залежно від об'єму циліндрів двигуна:

до 8200 куб. см – 10 грн. з 100 куб. см від 8201 куб. см до 15000 куб. см -15 грн. з 100 куб. см від 15000 куб. см і більше – 20 грн. з 100 куб. см. Автомобілі для перевезення не менш