+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
29
Мова:
Українська
сироватці крові виявлено антитіла до “атипових” патогенів. Враховуючи чутливість вищезазначених мікроорганізмів до макролідів, внутрішньоклітинне розташування деяких патогенів, а також фармакокінетичну характеристику антибактеріального засобу (переважне накопичення препарату в стінках бронхів та бронхіальному секреті), цій групі хворих призначено спіраміцин по 150 МЕ/кг ваги тіла на добу протягом 14 днів. Другу групу склали 12 дітей, у яких виявлено грамнегативні (ентеробактерії та гемофільні палички) мікроорганізми в діагностично значущій концентрації. Враховуючи чутливість зазначених мікроорганізмів до цефалоспоринів 3-ї генерації, а також переважне накопичення в легеневій тканині та бронхіальному секреті, цим хворим призначено цефотаксім по 30-50 мг/кг внутрішньом'язово протягом 7 днів. Третя група пацієнтів – контрольна (15 дітей) – отримувала тільки базисну терапію відповідно Рекомендаціям Національного Консенсусу.
Ефективність лікування оцінювали по клінічним та лабораторно-інструментальним даним через 14 днів. Всім дітям з респіраторною інфекцією бактеріологічні дослідження були проведені в динаміці. Серологічні – через 1, 5-2 місяці після закінчення антибактеріальної терапії.
У дітей, в лікуванні яких застосовувалися антибактеріальні засоби, відзначаються значні зміни в концентрації мікроорганізмів в БВ після курсу лікування порівняно з дітьми, які отримували тільки базисну терапію. Так, у дітей, які отримували антибактеріальні препарати кількість мікроорганізмів в БВ зменшилась більше ніж в 2 рази і склала 2, 2±0, 6 Lg КУО/мл; в той час як у дітей, які отримували тільки базисну терапію, кількість мікроорганізмів практично не зменшилась і залишилась на діагностично значимому рівні – 5, 1±0, 8 Lg КУО/мл (р<0, 01). Аналогічна картина спостерігалась в групі дітей, у яких респіраторна інфекція була викликана “атиповими” мікроорганізмами. Після закінчення курсу антибактеріальної терапії, кількість серопозитивних дітей зменшилась в 3 рази; при використанні тільки базисної терапії кількість серопозитивних пацієнтів залишилась на тому ж самому рівні (р<0, 01).
Таким чином, антибактеріальна терапія, яка призначається для лікування респіраторної інфекції, що ускладнює БА, згідно приведених рекомендацій виявилася ефективною та на фоні базисної терапії призводила до більш швидкого наставання ремісії. У той же час у контрольній групі перебіг БА мав затяжний характер, тривало зберігався перемінний кашель, особливо вночі, базисна терапія була неефективною.
При спостереженні за хворими в катамнезі протягом 8-12 місяців, виявлено, що у дітей, які отримували антибактеріальну терапію на фоні базисної відповідно до виявленого збудника, на 39, 4% рідше виникали загострення БА, ніж у дітей, які отримували тільки базисну терапію.
Слід зазначити, що ми не спостерігали жодного випадку появи небажаних ефектів та ускладнень від антибактеріальної фармакотерапії у обстежених нами дітей, незважаючи на несприятливий алергологічний анамнез та системний алергічний процес в бронхолегеневій системі.
Висновки
В дисертаційній роботі вирішене наукове завдання щодо визначення впливу бактеріальної інфекції на перебіг загострення бронхіальної астми у дітей, запропоновані методи діагностики респіраторної інфекції, обґрунтовано схеми її лікування, було проведено катамнестичне спостереження за дітьми, які отримували антибактеріальну терапію, згідно представлених рекомендацій, в порівнянні з дітьми контрольної групи.
1) Перебіг загострення бронхіальної астми у всіх дітей супроводжується колонізацією респіраторного тракту різноманітними патогенними та/або умовно-патогенними мікроорганізмами у вигляді монокультур або асоціацій, що призводить до виникнення респіраторної інфекції, яка ускладнює перебіг БА в 49, 1% випадків і є підставою для призначення антибактеріальної терапії.
2) Проведеними дослідженнями встановлено, що тривала інтоксикація на тлі загострення бронхіальної астми у 63, 6% дітей, стійкі фізікальні зміни, які резистентні до бронхолітичної терапії у 90, 9% дітей, у сполученні з інтенсивною (>105 КУО/мл) бактеріальною колонізацією респіраторного тракту дітей та підвищенням кількості нейтрофілів в мокротинні більше 10х106/мл є клініко-лабораторними ознаками респіраторної інфекції, яка ускладнює бронхіальну астму.
3) Окрім бактеріальних патогенів, що ускладнюють перебіг бронхіальної астми, у 20, 5% дітей були виявлені клініко-параклінічні ознаки “атипових” респіраторних інфекцій. А саме: тривала інтоксикація у 76, 9% дітей, фізікальні зміни над легенями, які зберігаються на фоні використання базисної та бронхолітичної терапії у 86, 9% дітей; значні та тривалі зміни на пікфлуометрії у 88, 46% дітей, а також підвищення кількості нейтрофілів в мокротинні більше 18, 0х106/мл та наявність специфічних IgG до Chlamydia spp., та/або специфічних IgM до Mycoplasma pneumoniae.
4) Для діагностики респіраторної інфекції у дітей з бронхіальною астмою необхідно враховувати підвищення IgG та IgM в сироватці крові, підвищення рівня НСТ-тесту нейтрофілів периферійної крові більше 2, 0 та збільшення кількості патологічно змінених та зруйнованих клітин в букальному соскобі більше 50%.
5) Найбільш ефективним засобом антимікробної терапії дітей з респіраторною інфекцією, яка ускладнює бронхіальну астму у випадках “атипової”, грампозитивної або грамнегативної кокової флори є спіраміцин; при виявленні грамнегативної патогенної або умовно-патогенної флори є цефотаксім.
6) Протипоказанням для використання антибактеріальних лікарських засобів є алергічні реакції або індивідуальна непереносимість препаратів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1) Дітям з бронхіальною астмою, у яких діагностовано респіраторну інфекція, викликана бактеріями або внутрішньоклітинними патогенами в терапію рекомендується включати антибактеріальні засоби.
2) Критеріями бактеріальної бронхолегеневої інфекції, яка ускладнює перебіг бронхіальної астми, є комплекс клініко-параклінічних ознак: наявність стійких фізикальних змін над легенями, резистентних до бронхолітичної та базисної терапії; підвищення кількості нейтрофілів більш ніж 10х106/мл та наявність асоціацій з двох та більше мікроорганізмів, один з яких виявляється в діагностично значимій кількості (>105 КУО/мл) в бронхіальному вмісті (мокротинні