Політична система

 

 

Будь – яка політична система багатофункціональна. До її основних функцій належать такі:

Політичне керівництво суспільством, в тому числі визначення стратегічних завдань і перспектив суспільного розвитку;

Консолідація суспільно – політичного ладу на базі цінностей, ідеалів, символів;

Регулятивна функція – вироблення певних правил поведінки, притримуватися яких зобов’язані суб’єкти політики;

Мобілізація ресурсів: ця функція покликана забезпечити максимальне використання ресурсів суспільства для здійснення поставлених завдань;

Функція розподілення матеріальних і духовних цінностей тощо.

Є й інші підходи. Г. Алмонд поділив функції політичної системи на два види.

Функції, що «входять»:

Політична соціалізація, яка спрямована на формування певного типу як учасника політичного життя, і рекрутування – підбір людей для заповнення статусів у політичних інститутах;

Артикуляція інтересів;

Агрегування інтересів;

Політична комунікація – діяльність за згодою, досягнення компромісів.

Функції, що «виходять»:

Нормотворчість;

Використання правил і норм;

Контроль з боку держави за дотриманням правил і норм.

У здійсненні цих функцій, на думку вченого, проявляється механізм саморегуляції системи, що дозволяє їй зберегти стійкість і єдність.

Існують й інші підходи щодо класифікації функцій політичної системи, з яких виділяють:

Авторитарне розподілення цінностей (передбачає контроль над процесом розподілення суспільних цінностей між різними суспільними групами) ;

Впорядкування політичних процесів (ця функція визначена самою природою політики) ;

Поновлення (розвиток) – пристосування до змін у суспільному житті;

Стабілізація, збереження соціальної цілісності.

 

 

Особливості системи політичних інститутів сучасної України визначаються в межах різних типів. По – перше, відносна стабільність системи, здатна легко трансформуватися в нестабільність через поглиблення конфліктів між основними політичними блоками, в тому числі і всередині державного механізму, а також між різними регіонами. По – друге, система з відносно низьким темпом соціальних процесів і недостатньою сприйнятністю соціальних новин.

Самостійна політична система сучасної України молода, фактично не має досить ефективних традицій і досвіду самостійного функціонування. Історичні традиції державної суверенності України практично не зв’язані з процесом реалізації сучасних проблем суспільства. По – третє, політичній системі України властиві централізованість з деякими елементами регіоналізації та децентралізації. Система не здійснює повністю комплекс функцій, необхідних для забезпечення нормального функціонування сучасного цивілізованого суспільства. По – четверте, сучасна політична система України – перехід від неправового до правового типу політичної системи, в якій методи нормативного правового регулювання переважають над методами використання безпосередньо вольових актів органів політичної влади. Для більшості населення політична система легітимна. Політична система сучасної України діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації – політичної та соціальної. Причому надзвичайність обставин склалась в усіх сферах суспільства: а) в природному (фізичному та біологічному) середовищі, де поглиблюється екологічна криза, що зберігає панування нерозумних моделей природокористування (в промисловості та сільському господарстві), загальний генофонд народу зазнає значних втрат; б) в господарювання прогресуючою виступає тенденція деградації найважливіших структур життєдіяльності соціуму;

в) в сфері культури (зокрема в сфері освіти) не забезпечується повне відтворення загальної культури відповідно передовим, прогресивним стандартам та потребам прискореного соціального розвитку, спостерігається подальша ерозія масової «практичної моралі», значна частина населення все ще перебуває під впливом «культурного шоку», пов’язаного з швидкими змінами панівних офіційних міфів і відсутністю чіткої національної ідеї; г) не сформована система ефективних відносин України з іншими державами і міжнародним співтовариством.

Особливістю політичної системи сучасної України є перехід до впровадження консенсусної моделі вирішення соціальних конфліктів, миролюбність і не агресивність, позбавлення власної глобальної системи забезпечення національних інтересів. Сучасна політична система ще поки не здатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту всіх основних верств населення. Політична система є світська, на відміну від атеїстичної або релігійної. Політична система України етатизована (одержавлена) з недосить високим інтелектуальним рівнем політики, з переважанням певних соціальних прошарків реформованої традиційної номенклатури. В сучасній Україні існує і специфічний «змішаний» політичний режим, в якому поєднуються ознаки всіх основних чистих різновидів політичних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, диктаторського, тоталітарного, анархічного, охлократичного. Передбачити направлення подальшої еволюції політичного режиму сучасної України досить складно, тому що характер еволюції залежить від надто величезної кількості факторів, і внутрішніх, і зовнішніх.

На початку розгортання процесу демократизації і реформування політичної системи і державності демократичні політичні сили і не усвідомлювали, над якою прірвою стояла Україна. Підвищення цін набрало загрозливих меж, за яким людський гнів, зневір’я в правоті дій правлячих кіл. Але чому ж Україна, потенційно багата держава, ввійшовши в незалежність, суверенність з достатньо пристойним становищем, перетворюється в заштатну, злиденну, збіднілу країну? Не тому, що нею управляли демократи, а тому що демократи виявилися непідготовленими до державного управління.

Процес демократизації сучасного суспільства і перетворення політичної системи України обумовлюються рядом особливостей.

По – перше, Україна на протязі багатьох століть розвивалась у складі багатонаціональної Російської держави і разом з утворенням досконаліших економічних і соціальних основ об’єднання, природно йшов процес удосконалення політичної системи Російської імперії.

По – друге, в умовах унітарного багатонаціонального утворення, Україна позбавлена права і можливості на формування своєї, національно