Поняття договору майнового найму

 

Вступ

1. Поняття договору майнового найму

2. Права і обов'язки сторін

3. Підстави припинення договору

4. Договір оренди 

5. Поняття лізингу та його види

Висновки

Список використаних джерел

 

Коло найбільш актуальних проблем цивільного права України не залишається постійним, і у подальшому може визначатися різноманітними чинниками. Усі питання цивільного права завжди актуальні.

У господарських взаєминах значне поширення мають відносини майновому найму і такі його різновиди, як оренда та прокат.

З економічної точки зору майновий найм (оренда, прокат) означає одержання майна у тимчасове користування за плату. Здаючи майно в найм, власник майна продає споживну вартість його частинами.

До майнового найму (оренди, прокату) організації чи громадяни вдаються в тих випадках, коли ту чи іншу річ купляти обтяжливо або невигідно, наприклад, у разі тимчасової потреби, або коли певна річ взагалі не може бути предметом купівлі-продажу. Здають майно в найм громадяни і організації, які тимчасово самі його не використовують. За допомогою майнового найму розширюються господарські можливості використання майна. Поряд з цим найм слугує засобом взаємодопомоги між громадянами і організаціями та сприяє упорядкуванню побуту громадян.

Історія становлення держави та прав України тісно знайома з поняттям майнового найму. І в різні історичні періоди йшла суперечка про тотожність чи подібність понять “найм” та “оренда”.

Законодавство України та законодавства інших країн (російське, австрійське, польське), які в різні часи діяли на українських землях, по-різному регулювали відносини найму, а це, в свою чергу, зумовило і різне використання термінів “найм” та “оренда”. В одних випадках їм надавали самостійне значення, в інших використовували як терміни-синоніми.

За договором найму у користування передавались рухомі речі та будинки, договір оренди опосередковував передачу у користування земельних ділянок (“ґрунтів ”), прав рибної ловлі, прав полювання тощо.

У випадку оренди користування супроводжувалось “виробництвом вартостей нових в той час як при наймі залишалось “безпродуктивне” [12, 78].

Отже, бачимо, що в історичному аспекті поняття майнового найму було знайоме нашим предкам, але й на сьогоднішній час, майновий найм є однією із найважливіших тем в цивільному праві. Актуальність теми даної курсової роботи полягає в розкритті поняття майнового найму, його видів, класифікації та ін. Розкритті таких понять як: оренда, прокат, поняття договору оренди, тощо.

Актуальність теми: необхідність визначення специфіки правової природи об’єктів договору майнового найму, дослідження механізмів їхнього регулювання та шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають стосовно них.

Об’єкт дослідження – договір майнового найму.

Основна мета дослідження курсової роботи полягає у комплексному дослідженні специфіки договору майнового найму.

Теоретичне та практичне значення: матеріал курсової роботи можливо використовувати при викладанні відповідної теми Цивільного права – «Договір майнового найму», а також при підготовці наукових семінарів, конференцій тощо.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, п’яти питань, висновку та списку літератури.

 

 

Договір майнового найму (оренди) – це цивільно-правовий договір, за яким наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що зазначається в статті 759 ЦК України. Правовідносини найму виникають на підставі договору. Цей договір є консесуальним або реальним, сплатним і двостороннім. Історично договір оренди був концесуальним (ЦК УРСР), в новому ж ЦК України учасника цивільного обігу дозволено укладати як концесуальні, так і реальні договори найму.

Важливою особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, позики тощо. Проте здійснення права користування пов'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору наймач набуває деякі права по розпорядженню найнятим майном. Наприклад, наймач, виконуючи свій обов'язок підтримувати найняте ним майно у справному стані [12, с. 138], може передавати річ у ремонт, а у випадках, передбачених законом або договором, наймач може здавати найняте майно в піднайм, тобто він має і право розпорядження. Проте права наймача по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.

З моменту укладення договору в наймача виникає обов'язок прийняти обумовлене договором майно і вносити за користування ним плату. Отже, договір є сплатним, крім того, це двосторонній (взаємний) договір, тобто такий, що породжує права і обов'язки для кожної із сторін договору.

На відміну від ЦК УРСР (Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу від 01. 01. 2004 N 435-IV (435-15) від 16. 01. 2003, ВВР, 2003, NN 40-44, ст. 356), який виділяв лише окремий вид договору найму – договір побутового прокату, ЦК України спеціально врегулював п’ять видів договору найму; прокат, найм (оренда) земельних ділянок, найм (оренда) будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренда) транспортного засобу, лізинг.

Сторонами в договорі майнового найму є наймодавець і наймач (орендодавець та орендатор). Наймодавець надає майно, яке належить йому на праві власності (праві повного господарського відання чи оперативного управління), а наймач одержує