Поняття глобальних проблем і шляхи їх вирішення

Іншим найважливішим аспектом продовольчої проблеми є незбалансованість харчування, тобто у значно більшій групі країн середній показник споживання найважливіших видів продовольства на одну особу перебуває значно нижче медичних норм, які рекомендуються для повноцінного харчування. (див. додаток 4)

Щоб відвернути загрозу голоду, понад 70 країн змушені ввозити продовольство, насамперед із розвинутих держав. Для розв'язання глобальної продовольчої проблеми можна використовувати тільки інтенсивний шлях, оскільки екстенсивний вимагає дуже великих витрат. [18]

 

 

Глобальною проблемою номер два вважають екологічну кризу.

Умовно проблему погіршення стану природного довкілля можна розділити на дві складові частини: деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування і забруднення її відходами людської діяльності.

Забруднення географічного середовища – це небажана зміна його властивостей у результаті антропогенного надходження різних речовин і сполук. Техногенне забруднення в більшому чи меншому ступені впливає на усі компоненти природного середовища, а через них позначається на здоров'ї людини.

Забруднення літосфери (ґрунтового покриву) пов'язано з надходженням до неї металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, із розробкою родовищ корисних копалин.

Забруднення атмосфери відбувається насамперед у результаті згоряння мінерального палива. Головні забруднювачі атмосфери – оксид вуглецю (175 млн т), оксиди сірки (100 млн т), азоту (70 млн т), радіоактивні сполуки.

Забруднення гідросфери відбувається насамперед у результаті скидання промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод, загальний обсяг яких у світі досяг 1800 млрд м3 на рік. Дуже велику шкоду завдає нафтове забруднення вод.

Особливе місце посідає проблема забруднення Світового океану, який збирає і концентрує відходи виробництва, що виносяться річками та випадають з атмосфери. Крім того, безпосередньо в океанічні води скидаються радіоактивні відходи і різні отруйні речовини.

Один із головних наслідків екологічної кризи на планеті – збідніння її генофонду, зменшення біологічного різноманіття на Землі, що оцінюється в 10-20 млн видів. Це відбувається через руйнування середовища проживання рослин і тварин, надмірної експлуатації сільськогосподарських ресурсів, забруднення природного довкілля.

До найнебезпечніших форм забруднення середовища належить радіоактивне забруднення.

Усі ці факти свідчать про деградацію глобальної екосистеми і наростання глобальної екологічної кризи. Соціальні наслідки їх уже виявляються в нестачі продовольства, зростанні захворюваності, розширенні екологічних міграцій. (див. додаток 5)

Розв'язання екологічних проблем можливе трьома шляхами: 1) створення різних очисних споруд, знищення і переробка сміття та ін. ; 2) створення і застосування природоохоронних технологій виробництва; 3) найефективніше розміщення “брудних” виробництв. Найважливішим серед них є другий шлях, оскільки він спрямований на попередження забруднення природного довкідля. [11]

 

 

Це насамперед проблеми надійного забезпечення людства паливом і сировиною.

Енергетична і сировинна кризи 1970-х – початку 1980-х рр. завдали відчутний удар системі існуючих тоді міжнародних зв'язків і спричинили важкі наслідки в багатьох країнах.

Кризи дали імпульс розвитку енергозберігаючих і матеріалозберігаючих технологій, посиленню режиму економії сировини, прискоренню структурної перебудови економіки. Підвищена увага стала приділятися використанню альтернативних матеріалів і джерел енергії. Під впливом кризи інтенсифікувалися великомасштабні геологорозвідувальні роботи.

Одним із шляхів розв'язання проблеми є раціональне використання мінеральних ресурсів (переважна більшість з яких невідновні), яке передбачає комплексне освоєння викопної сировини.

Значно ширше починає використовуватися комплексна переробка мінеральної сировини, ресурсозберігаюча техніка, маловідходні та безвідходні технології. Створення безвідходного виробництва є складним процесом, що вимагає вирішення ряду взаємозалежних технологічних, економічних, організаційних, психологічних та інших завдань. [8]

 

 

Світовий океан відігравав і відіграє важливу роль у житті та розвитку багатьох країн, зміцненні стосунків між державами і народами. У міру розвитку НТР всебічне освоєння Світового океану набрало значно більшого значення, стало глобальною проблемою.

Збідніння запасів деяких мінеральних ресурсів на суходолі призвело до інтенсивного розвитку морської гірничовидобувної та хімічної промисловості, електроенергетики. (див. додаток 6)

Під егідою декількох міжнародних організацій здійснюється ряд наукових програм з метою вивчення впливу Світового океану на погоду і клімат, дослідження його ресурсного потенціалу. Відповідно до розрахунків учених, світовий вилов риби і виробництво рибопродуктів можна збільшити від 100 до 120 млн т на рік. Але головний резерв тут – розвиток морської аквакультури (марикультури). Морські ферми і плантації вже тепер дають 1/10 усього вилову живих організмів у морських водах. Найбільшого розвитку вони набули в Японії. [16]

 

 

Підсумовуючи результати даної роботи, розглянувши все вище написане, можна стверджувати, що на планеті Земля досить гостро стоять проблеми, що називаються глобальними тобто проблеми, які відносяться до всього світу. Ці проблеми є нагальними, потребують швидкого вирішення, є невідкладними тому, що господарство світу розвивається, а з його розвитком відбувається все більший вплив людської діяльності на навколишнє середовище, на всю географічну оболонку.

Наприклад, зі збільшення населення на Землі відбуваються такі процеси, як збільшується кількості голодуючих людей у країнах, що розвиваються, а також відбувається перенаселення нашої планети, яке з часом може призвести до такої кількості населення, яке не зможе прогодувати або краще сказати розмістити на своїй території наша планета. Внаслідок нерівномірного розселення та перемішаності різних народів у одній країні відбувається постійні збройні конфлікти у країнах Африки, а особливо Азії. Внаслідок втручання в ці конфлікти розвинених країн першого та другого світу та невдоволення місцевого населення, з цих невдоволених формуються терористичні організації, що проводять різні теракти на території країн, що втрутились у конфлікт, а згодом внаслідок неспроможності жити мирним життям, по вичерпанню конфлікту, ці організації проголошують своїми ворогом країну, яка найактивніше втручалася у конфлікт і проводять різні терористичні акти на території цієї країни.

У ході написання цієї роботи чітко прослідковується характерність певних проблем для певної території, в той час як іншої території ця проблема не має ніякого відношення у даний час і в майбутньому також не матиме, але все одно ці проблеми відносяться до глобальних тому, що характерні не для однієї країни, а для великих території – цілого материка або навіть кількох материків чи частин світу. Також можна простежити такі проблеми, що характерні для всього світу цілком і повністю, для вирішення яких повинні докладати зусилля всі мешканці планети без виключення.

Таким чином, результати роботи дали змогу уточнити значення глобальних проблем людства для планети Земля, визначити найважливіші проблеми для планети, які стоять дуже гостро у даний час та ті що потребують вирішення у найближчий проміжок часу тому, що через 20 років вирішувати їх буде уже запізно – проблема зростання населення планети Земля. Також було досліджено географічні аспекти глобальних проблем і з’ясовано, що розглядати ці проблеми з точки зору географічних аспектів найзручніше тому, що можна схарактеризувати ті чи інші проблеми з точки зору їх поширення на планеті та характерності для тієї чи іншої території.

 

 

1. Алаєв З. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М. Мысль, 1983.

2. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая й социальная география мира (общий обзор) – М. Гардарики, 2000 – 704с.

3. Гілецький Й. Р., Сливка Р. Р., Богович М. М. – Географія: Довідник. – Х. : Веста: Вид-во “Ранок”, 2008. – 480 с. : іл.

4. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії – К. : Либідь, 1996 – 320с.

5. Дзенис З. З. Методология й методика социально-экономико -географических иследований. – Рига; Зинатне, 1980 – 258с.

6. Доценко А. І. Регіональне розселення проблеми і перспективи. – К. 1994. – 195с.

7. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів 1994. – 472с.

8. Масляк П. О., Дахно І. І. – Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К. : Вежа, 2003. – 280 с. : іл.

9. Масляк П. О., Олійник Я. 6., Степаненко А. В. Словник-довідник учня з економічної і соціальноїї географії світу. – К., Либра, 1996. – 328с.

10. Міграційні процеси в сучасному світі- К. 1998. – 911с.

11. Новиков Ю. В. Природа и человек. – М. : Мысль, 1991. – 39 с.

12. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії. – К. Вища школа, 2000р.

13. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії – К. : Вища школа, 1997. «232с.

14. Прибиткова І. М. Основи демографії. – АртЕк, 1997. – 254 с.

15. Соціально-економічна географія України. – Л., 1994. – 608с.

16. Топчієв О. Г. Основи суспільної геграфії. – Одеса: Асторопринт, 2001. -560с.

17. Трохимчук С. В., Федунь О. В. – Політична географія світу. Навч. посібн. – 2-ге видання переробл. і доповн. – К. : Знання, 2007 – 422с.