Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Поняття і правова природа землекористування

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 

добросусідства врегульовані Земельним кодексом у статях 103-109. Так згідно із ч. 1 ст. 103 власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам і землекористувачам земельних ділянок завдається найменше незручностей. Також на землекористувачів покладено обов'язок утримуватися від використання земельних ділянок способами, які не дозволяють власникам (землекористувачам) сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Деякі обов'язки безпосередньо випливають із цільового призначення земель. Зокрема обов'язок підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі стосується перш за все земель сільськогосподарського призначення.
Безумовно широке коло обов'язків закріплюються спеціальними нормами. Наприклад, Закон України від 14. 01. 2000 р. «Про меліорацію земель» зобов'язує землекористувачів зберігати та відтворювати родючість ґрунтів, біологічну різноманітність та екологічну рівновагу у навколишньому природному середовищі [10].
 
Види землекористування
 
На доктринальному рівні існують різноманітні класифікації права землекористування. В їх основу покладені суттєві ознаки чи критерії, які відображають спільні та відмінні риси між окремими його видами.
І. За цільовим призначенням:
- право сільськогосподарського землекористування
- право несільськогосподарського землекористування
Також за цією підставою відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України можна виділити більш детальні групи: право сільськогосподарського, житлового та громадського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського, водного, промислового, транспортного та іншого землекористування.
У межах кожної з даних груп можна виокремити свої підвиди землекористування, які характеризуються родовими ознаками. Наприклад, у межах земель сільськогосподарського призначення відповідно до класифікації видів використання земель за чинним Земельним кодексом можна виокремити користування землями фермерського господарства (ст. 31, 32 ЗК), особистих селянських господарств (ст. 33 ЗК), для сінокосіння і випасання худоби (ст. 34 ЗК), для садівництва (ст. 35 ЗК), для городництва (ст. 36 ЗК).
За таким же принципом у межах земель житлової і громадської забудови можна виокремити землекористування земельними ділянками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва (ст. 40 ЗК), земельними ділянками житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів (ст. 41 ЗК), багатоквартирних жилих будинків (ст. 42 ЗК).
ІІ. За суб'єктом права землекористування:
землекористування фізичних осіб:
а) громадян;
б) іноземних громадян;
в) осіб без громадянства;
землекористування юридичних осіб:
а) сільськогосподарських підприємств, установ, організацій;
б) несільськогосподарських підприємств, установ, організацій.
ІІІ. За обсягом повноважень користувача:
повне – користування на підставі правового титулу, що виключає користування земельною ділянкою іншими особами на іншому правовому «повному» праві, у тому числі власником (право постійного користування, оренда). Обсяг користування тотожний повноваженням власника.
неповне – дане право землекористування може співіснувати із користуванням цією ж земельною ділянкою третіми особами або самим власником (право загального землекористування, право земельного сервітуту) [23, c. 224].
IV. За терміном користування:
постійне – не встановлюється строк користування земельною ділянкою;
тимчасове – особі передається на праві користування земельна ділянка на визначений строк. Зокрема відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» термін оренди земельної ділянки встановлюється за домовленістю сторін, але не більше як на 50 років [9].
Дана класифікація була закріплена на законодавчому рівні в УРСР та Земельному кодексі 1990 року. Чинний Земельний кодекс не вживає такого поняття як «тимчасове землекористування». Однак відповідно до Перехідних положень ЗК суб'єкти, які одержали до введення в дію чинного Земельного кодексу України на певний строк, тобто в тимчасове користування, зберігають право на ці ділянки до закінчення строку.
V. За оплатністю:
оплатне землекористування: оренда земельної ділянки.
безоплатне землекористування: право постійного користування земельною ділянкою.
VI. За ступенем правового захисту та пріоритетом:
Речове землекористування: має абсолютний характер, своїм предметом мають індивідуально визначену річ, характеризуються «правом слідування», є залежними від права власності. Перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для припинення інших речових прав на неї. Захист таких прав відбувається в порядку, передбаченому для захисту права власності.
Зобов'язальне землекористування: виникають на основі укладених договорів (угод). До них відноситься оренда земельної ділянки, а також право землекористування на підставі договорів ренти, довічного утримання, застави тощо [24, c. 294].
VII. За відношенням до права власності:
Первинне – особа отримала право користування безпосередньо від власника (наприклад, оренда земельної ділянки) ;
Вторинне – особа набуває права землекористування від первісного землекористувача (суборенда земельної ділянки, а також «службове користування», що є пережитком нині вже не дійсного законодавства) [23, c. 224].
VIIII. Екологічне законодавства, зокрема Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» за характером використання природних ресурсів розрізняє:
Загальне використання: характерним є безоплатність користування, безстроковість, таке право належить усім громадянам, не закріплюється за конкретними особами, не потребує отримання спеціальних дозволів на використання земельної ділянки; таке право виникає на підставі прямої вказівки закону;
Спеціальне використання: природні ресурси надаються громадянам, підприємствам, установам, організаціям у володіння, користування або оренду за плату, на підставі спеціальних дозволів, які мають бути зареєстровані у відповідному порядку.
Однак чинний Земельний кодекс закріпив інститут землекористування в оновленому вигляді. Зокрема у главі 15 кодексу йде мова про три різновиди права користування землею: право постійного користування земельною
Фото Капча