Поняття організації, формальні та неформальні, прості та складні організації. Організація як система, керуюча та керована підсистеми

- мета;

- зовнішнє середовище;

- сильні та слабкі сторони;

- альтернативи;

- вибір стратегії;

- реалізація стратегії;

- оцінка стратегії.

 

Контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей.

Керівники починають здійснювати функцію контролю з того самого моменту, коли вони сформулювали цілі і задачі й створили організацію. Контроль дуже важливий для того, щоб організація функціонувала успішно. Без контролю починається хаос, і об'єднати діяльність яких-небудь груп стає неможливо.

Управлінський контроль не є разовою акцією. Це безперервний процес, який включає спостереження і регулювання різних видів діяльності організації з метою полегшення виконання управлінських задач.

Ефективний управлінський контроль створюється на основі його поєднання з процесом стратегічного планування. Він забезпечує спостереження за здійсненням стратегічних планів таким чином, щоб менеджери могли визначити, наскільки добре вони виконуються і де необхідно зробити зміни або застосувати регулюючі міри.

Функція контролю – це така характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скоригувати відповідно діяльність організації до того, як ці проблеми переростуть у кризу.

Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-яка організація безумовно зобов'язана володіти здатністю вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей організації.

Важливою є і позитивна сторона контролю, яка полягає у підтримці всього того, що є успішним у діяльності організації. Співставляючи реально досягнуті результати з запланованими, керівництво організації одержує можливість визначити, де організація домоглася успіхів, а де зазнала невдачі. Іншими словами, один з важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, які саме напрямки діяльності організації найбільш ефективно сприяли досягненню її загальних цілей. Визначаючи успіхи і невдачі організації і їх причини, ми одержуємо можливість досить швидко адаптувати організацію до вимог зовнішнього середовища і забезпечити тим самим найкращі темпи просування до основних цілей організації.

Контроль є фундаментальним елементом процесу управ-ления. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати цілком у відриві від контролю. Дійсно, фактично усі вони є невід'ємними частинами загальної системи контролю в даній організації.

Існують три основних види контролю: попередній, поточний і заключний. За формою здійснення всі ці види контролю схожі, тому що мають одну мету: сприяти тому, щоб фактично одержувані результати були якнайближчими до необхідних. Розрізняються вони тільки за часом здійснення.

Види виробничого контролю поділяються:

у залежності від місця проведення: стаціонарний і поточний;

візуальний, геометричний, лабораторний, іспити;

у залежності від кількісного охоплення: суцільний і вибірковий;

у залежності від моменту проведення: вхідний, проміжний і вихідний.

Виробничий контроль – це перевірка відповідності продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, установленим технічним вимогам.

Основною задачею виробничого контролю є своєчасне одержання повної і достовірної інформації про якість продукції і стан технологічного процесу з метою попередження неполадок і відхилень, які можуть привести до порушень вимог.

Об'єкти виробничого контролю: матеріали, готова продукція, засоби виробництва, технологічні процеси і режими, загальна культура виробництва.

Функції виробничого контролю: контроль за якістю і комплектністю виробів, облік і аналіз готової продукції, дефектів, браку, рекламацій, попередження браку і дефектів у виробництві.

 

 

Неформальна група виявляється в двох різновидах:

Являє собою позаформальну організацію, у якій неформалізовані службові відносини несуть функціональний (виробничий) зміст, і існують паралельно з формальною організацією. Наприклад, оптимальна система ділових зв'язків, яка стихійно складається між працівниками, деякі форми раціоналізації і винахідництва, способи ухвалення рішення і т. д.

Являє собою соціально-психологічну організацію, яка виступає у вигляді міжособистісних зв'язків, що виникають на основі взаємного інтересу індивідів поза зв'язком з функціональними нестатками, тобто безпосередня, стихійно виникаюча спільність людей, заснована на особистому виборі зв'язків і асоціацій між ними, наприклад, товариські відносини, аматорські групи, відносини престижу, лідерства, симпатій і т. д.

Картина неформальної групи надзвичайно строката і мінлива за спрямованістю інтересів, характером діяльності, віковим і соціальним складом. У залежності від ідейної і моральної спрямованості, стилю поведінки неформальні організації можна класифікувати за трьома групами:

1) просоціальні, тобто соціально-позитивні групи. Це суспільно-політичні клуби інтернаціональної дружби, фонди соціальних ініціатив, групи екологічного захисту і порятунку пам'ятників культури, клубні аматорські об'єднання та ін. Вони мають, як правило, позитивну спрямованість;

2) асоціальні, тобто групи, які стоять осторонь соціальних проблем;

3) антисоціальні. Ці групи – найбільш неблагополучна частина суспільства. З одного боку, моральна глухота, нездатність зрозуміти інших, іншу точку зору, з іншого боку – часто власні біль і страждання, які випали на частку цієї категорії людей, сприяють виробленню крайніх поглядів в окремих її представників.

Неформальна організація – це спонтанно утворена група людей, які вступають у регулярну взаємодію для досягнення визначеної мети. Як і у формальних організацій, ці цілі є причиною існування такої неформальної організації. Важливо зрозуміти, що у великій організації існує не одна неформальна організація. Більшість з них вільно об'єднані у свого роду