Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Поняття й особливості правового регулювання галузі вітроенергетики в Україні

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

юридичних наук М. М. Кузьміна в статті «Поняття та види енергії з альтернативних джерел», досліджуючи питання співвідношення термінології у сфері альтернативної енергетики національного законодавства та міжнародних актів, доходить висновку, що енергетичне право, зокрема альтернативної енергетики, знаходиться на стадії свого формування, і для її належного функціонування має бути проведений якісний аналіз існуючих положень законодавства, які регулюють суспільні відносини, що склалися в цій сфері. Інший науковець, який є спеціалістом у галузі екологічного права, доктор юридичних наук В. М. Комарницький у статті «Правові питання використання альтернативних джерел енергії» дослідив питання тенденцій розвитку законодавства з альтернативної енергетики й дійшов висновку, що для прискорення розвитку діяльності з вироблення електроенергії, використовуючи альтернативні джерела енергії, потрібно ці джерела визначити в природоресурсному законодавстві. Також він акцентує на тому, що в систематизації законодавства України існують досить великі прогалини. Проблематику міжнародного правового регулювання енергетичних відносин вивчали та досліджували багато зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема Р. Зедаліс, А. О. Кориневич, П. Г. Лахна, С. С. Селіверстова, І. С. Жукова тощо. Проблему застосування альтернативних джерел енергії досліджували науковці з технічних та економічних наук, такі як С. С. Девяткіна, О. Г. Грушка, О. І. Адаменко, Т. Ю. Шкварницька, Д. В. Легошин, В. В. Кувшинов. Дослідження правового характеру із зазначеної проблематики проводилися шляхом висвітлення окремих аспектів правового забезпечення альтернативної енергетики такими науковцями: А. Башун, Г. С. Асланян, Г. Д. Джумагельдієвой, Л. О. Бондар, С. Д. Молодцовою. Висвітленню понятійного апарату законодавства про альтернативні джерела енергії приділено недостатньо уваги.

Наукова доктрина цієї галузі також є недосконалою й нерозвиненою, оскільки науковці сучасності досліджують питання альтернативної енергетики, лише розглядаючи енергетичний потенціал України загалом; окремим видам альтернативних джерел енергії, зокрема вітроенергетиці, приділяється критично мало уваги. Така ситуація є гострою проблемою сучасності, оскільки досягнення головної мети – прискорення розвитку кожного з видів альтернативної енергетики України – можливе лише під час детального аналізу та дослідження кожного окремого виду.
Розглядаючи вітроенергетичний потенціал України, треба зазначити, що ця підгалузь альтернативної енергетики за останні роки набрала обертів у своєму розвитку. Серед країн світу Україна посідає 25 місце (у Європі – 14 місце за обсягом вироблення вітрової електроенергії) та вважається лідером не лише серед країн СНД, а навіть серед країн Східної Європи. Діяльність з вироблення електроенергії з кінетичної енергії вітру в Україні бере початок ще з 30-х рр. ХХ ст. Новий етап розвитку вітроенергетики в Україні розпочався вже 1997 р. Початком нового етапу стало затвердження урядом нашої держави Комплексної програми будівництва вітроелектростанцій; координатором цієї програми стало Державне науково-промислове підприємство «Укренергомаш». Для реалізації програми спочатку було задіяно більш ніж півсотні найбільших вітчизняних підприємств військово – промислового комплексу, які саме в той момент знаходилися в стані кризи через те, що вироблена ними продукція було оборонного призначення й не мала жодного попиту.
Інститутом відновлювальної енергетики Національної академії наук України було проведено дослідження за напрямом впровадження відновлювальних джерел енергії на рівні областей України й Автономної Республіки Крим. На базі цього дослідження було створено «Атлас енергетичного потенціалу відновлювальних джерел енергії України». Він створений у вигляді збірника текстових, табличних і картографічних матеріалів. Вітроенергетичний потенціал за цим дослідженням був визначений середньорічною швидкістю вітру на рівні 7, 0-8, 5 м/с на різних територіях України. Така швидкість дозволяє використовувати вітротехніку мегаватного класу потужності, річний коефіцієнт використання потужності якого знаходиться на рівні 0, 3-0, 4, що є досить ефективним. Найбільш сприятливими для будування ВЕС великої потужності є такі території України, як узбережжя Чорного й Азовського морів, схід України, Карпати. Більш ефективними для виконання механічної роботи на території всієї України є вітроустановки з підвищеним обертаючим моментом, які є тихохідними й багатолопатевими. Українська територія є сприятливою для будівництва рентабельних ВЕС не тільки на суші, а й у морських просторах, у межах територіальних вод.
Вітроенергетика має як свої плюси, так і мінуси. Про плюси було згадано вище, а щодо мінусів, то в цьому випадку вони не суттєві, проте все ж таки є. По-перше, великі вітрові електроустановки (далі – ВЕУ) створюють шум високої частоти, тому для їх розміщення потребуються великі земельні ділянки, цим же шумом вони заважають населеним пунктам. По-друге, є ще один вид впливу вітрової енергетики: генератори великих вітродвигунів мають високу швидкість обертів, приблизно 30 обертів на секунду, це дуже близько до частоти синхронізації телебачення, тому розміщення таких вітродвигунів повинно бути на відстані більш ніж 1, 6 км, щоб не заважати прийому передач. Ще одним вагомим екологічним недоліком є можлива шкода для птахів, кажанів, деяких інших видів тварин. Така шкода полягає в потенційно небезпечних видах впливу ВЕУ на птахів, а саме:
унаслідок розміщення ВЕУ або суміжних і конструкцій допоміжних птахам доводиться змінювати або взагалі втрачати свої місця існування;
у результаті переміщення птахи вимушені знаходити альтернативні місця існування; у випадку неможливості осісти в придатному для існування місці може спостерігатися зменшення успішності розмноження або виживання;
у процесі роботи рухомих лопатей ВЕУ часто виникає зіткнення із частинами суміжних конструкцій, зокрема з повітряним потоком за турбіною або лініями електропередач, що в результаті призводить до поранення птахів і збільшення смертності.
Розглядаючи недоліки вітроенергетики, можна говорити
Фото Капча