Поняття, закономірності та види соціального регулювання

Характер же організації суспільства в більшій мірі впливає на значимість того або іншого виду норм у суспільстві, на зв'язку норм у соціальній нормативній системі. Так, у недержавно-організованих суспільствах домінують звичаї, традиції, а в державах - мораль і право.

Таким чином, соціальні норми являють собою пов'язані з волею й свідомістю людей загальні правила регламентації форми їхньої соціальної взаємодії, що виникають у процесі історичного розвитку й функціонування суспільства, що відповідають типу культури й характеру його організації.

З наведеного визначення видно, що в юридичній літературі соціальні норми переважно розглядаються як регулятори суспільних відносин. Але в більше загальному плані їхня роль не обмежується даною функцією. Виходячи з викладеного, можна назвати щонайменше три функції соціальних норм.

Регулятивна. Ці норми встановлюють правила поведінки в суспільстві, регламентують соціальну взаємодію. Регулюючи життя суспільства, вони забезпечують стабільність його функціонування, підтримка соціальних процесів у необхідному стані, упорядкованість суспільних відносин. Словом, соціальні норми підтримують певну системність суспільства, умови його існування як єдиного організму.

Оціночна. Соціальні норми виступають у суспільній практиці критеріями відносини до тих або інших дій, підставою оцінки соціально значимого поводження конкретних суб'єктів (моральне - аморальне, правомірне - неправомірне).

Трансляційна. Можна сказати, що в соціальних нормах сконцентровані досягнення людства в організації громадського життя, створена поколіннями культура відносин, досвід (у тому числі негативний) суспільного устрою. У вигляді соціальних норм цей досвід, культура не тільки зберігаються, але й "транслюються" у майбутнє, передаються наступним поколінням (через утворення, виховання, освіту й т.д.). .[13; с. 302]

Аналізовані норми мають різний зміст, що залежить від характеру відносин, які вони регулюють. Крім того, різні соціальні норми можуть виникати різними способами й на різній основі. Деякі норми, будучи спочатку безпосередньо включені в діяльність, не виділяються з поводження і є його елементом. Устояні в практиці - зразки такого поводження, одержуючи суспільне усвідомлення, оцінку, можуть трансформуватися в сформульовані правила, а можуть зберігатися у вигляді звичок і стереотипів. Інші норми формуються на основі домінуючих у суспільній свідомості ідей про підстави й принципи соціальної організації. Треті формуються як найбільш доцільні, оптимальні для даного суспільства правила (наприклад, процедурні норми). У цьому зв'язку як для теорії, так і для практики важливою є класифікація соціальних норм.

Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями, однак найпоширенішої є їхня систематизація за підставами сфери дії і механізму (регулятивним особливостям).

За сферами дії розрізняють норми економічні, політичні, релігійні, екологічні й ін. Межа між ними проводиться залежно від сфери життя суспільства, у якій вони діють, від характеру суспільних відносин, тобто предмета регулювання.

За механізмом (регулятивним особливостям) прийнято виділяти мораль, право, звичаї й корпоративні норми.

Коли говорять про механізм, регулятивну специфіку норм, то використовують наступні основні критерії порівняння: процес формування норм; форми фіксації (існування); характер регулятивного впливу; способи й методи забезпечення. При такому підході специфіка норм проявляється досить виразно. Це досягається системним використанням критеріїв: деякі норми можуть недостатньо чітко розрізнятися по одному або двох критеріях, але завжди однозначно розводяться по сумі всіх чотирьох характеристик. .[15; с. 158]

 

 

Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. 

Види соціальних норм виділяються за різними критеріями, на приклад, за сферами дії:

-економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто зв'язані з взаємодією форм власності, із виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

-політичні: регулюють відношення між класами, націями, народностями; зв'язані з їхньою участю в боротьбі за державну владу й у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;

-релігійні: регулюють відношення в сфері релігії і між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;

-екологічні: регулюють відношення в сфері охорони навколишнього середовища й ін.

Основними видами соціальних норм за регулятивними особливостями є:

-моральні норми;

-звичаєві норми;

-правові норми;

корпоративні норми (див. мал. 1). .[18; с. 9]

Розглянемо головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах. 

Мораль – це система норм і принципів, що виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поводження людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою суспільної думки.

Мораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, порядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя - економіку, політику, право й інші. За допомогою моралі погоджується поводження особистості з інтересами суспільства, долаються протиріччя між