+3 8(066) 185-39-18
fфункціональними можливостями, сиріт, дітей з неблагополучних сімей, освіта в інтернатах, а також позашкільне навчання (гуртки, клуби, секції). Для дітей соціально уразливих категорій населення створена розгалужена мережа інтернатних закладів, у яких утримуються, навчаються, виховуються у комплексі з корекційно-реабілітаційною, лікувально-оздоровчою роботою діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, хворі діти, діти що потребують корекції фізичного та або розумового розвитку, у тому числі ті, які перебувають у конфлікті із законом.
У системі освіти функціонує 652 інтернатні заклади різних типів, у яких навчаються 125,9 тис. учнів, зокрема: 317 (75,7 тис. учнів) загальноосвітніх шкіл-інтернатів в т.ч. 55 (10,6 тис. учнів) для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 62 (14,2 тис. учнів) загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів; 14 шкіл та училищ (467 вихованців) соціальної реабілітації; 387 (50,3 тис. учнів) загальноосвітніх навчальних закладів (школи, школи-інтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, з яких для розумово відсталих - 226 (29,2 тис. учнів), для сліпих - 6 (0,8 тис. учнів), для дітей зі зниженим зором - 29 (4,2 тис. учнів), для глухих - 30 (2, 9 тис. учнів), для дітей зі зниженим слухом - 26 (3,0 тис. учнів), для дітей з порушенням опорно-рухового апарату - 20 (2,3 тис. учнів), для дітей з тяжким порушенням мовлення - 17 (3,1 тис. учнів), для дітей, які потребують інтенсивної педагогічної корекції - 33 (4,7 тис. учнів).
Крім того, в системі Міністерства освіти і науки України функціонує 114 дитячих будинків, в яких утримується 6, 1 тис. дітей дошкільного та шкільного віку. Удосконалюється мережа загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Напрацьовано досвід роботи закладів нового типу (спеціальні гімназії-інтернати, навчально-виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, спеціалізовані класи для обдарованих дітей-інвалідів).
Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається у таких завданнях: збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров’я особистості; створення сприятливих умов у мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості; надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки; попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість.
4. Методичні рекомендації вирішення проблем соціальної роботи в школі
При побудові соціально-педагогічної реабілітаційної програми роботи з вирішення проблем соціальної роботи в школі як базові враховуються наступні положення.
1. Опора на позитивні якості неповнолітнього. Для соціального педагога є неприпустимим категоричне засудження дитини, яка має відхилення в поведінці, висловлювання похмурих прогнозів. Необхідно слідувати шляхом створення для нього «ситуації успіху», уміти знайти позитивне в поведінці підлітка, будувати згідно з цим діяльність соціального педагога.
2. Формування майбутніх життєвих спрямувань. Маючи, як правило, хронічну неуспішність в школі, діти часто зневірюються, не бачать майбутнього. Для такого підлітка важливе подальше професійне самовизначення, і в цьому випадку допомога соціального педагога разом з психологом направлена на визначення його майбутньої професії, вибір відповідного інтересам і можливостям підлітка учбового закладу і працевлаштування.
3. Крім ді¬я¬ль¬но¬с¬ті, по¬в'я¬за¬ної з йо¬го по¬да¬ль¬шою тру¬до¬вою до¬лею, не¬об-хід¬не вклю¬чен¬ня не¬по¬в¬но¬лі¬т¬ньо¬го, схи¬ль¬но¬го до де¬ві¬а¬н¬т¬ної по¬ве¬ді¬н¬ки, у зна-чиму суспіль¬но-¬ко¬ри¬с¬ну ді¬я¬ль¬ність. Це скла¬д¬не зав¬да¬ння, яке ча¬с¬то ви¬ма¬гає змі¬ни не лише від¬но¬шен¬ня до то¬го або ін¬шо¬го ви¬ду ді¬я¬ль¬но¬с¬ті, але і но¬р¬ма¬лі¬за-цію від¬но¬син з ко¬ле¬к¬ти¬вом ді¬тей. У важ¬ко¬ви¬хо¬ву¬ва¬них під¬лі¬т¬ків ві¬ль¬но¬го ча¬су в 4 ра¬зи бі¬ль¬ше, ніж у ін¬ших, і та¬ка ж ве¬ли¬ка рі¬з¬ни¬ця йо¬го ви¬ко¬ри¬с¬тан¬ня. Як¬що благополу¬ч¬ні під¬літ¬ки само¬стверджують¬ся у на¬вчан¬ні, пра¬ці, то для ва¬ж¬ких вхо¬джен¬ня у ці сфе¬ри об¬ме¬же¬не, а надлишок ві¬ль¬но¬го ча¬су стає для них кри¬мі-но¬ген¬ним фа¬к¬то¬ром.
4. Глибока довіра і повага у взаємовідносинах з підлітком. Внаслідок відсутності у дезадаптованих підлітків досвіду доброзичливого, спокійного спілкування, будь-який виховний вплив зустрічає активний опір неповнолітнього цим діям. Терпіння і витримка - головні помічники соціального педагога у роботі з такими дітьми.
У процесі реабілітаційної діяльності фахівець має виконувати наступні функції:
- реабілітаційну, яка передбачає відновлення тих позитивних якостей, які переважали у підлітка до настання дезадаптації;
- компенсуючу, яка полягає у формуванні у підлітка прагнення виправити ті або інші якості особистості шляхом включення його в суспільно-корисну діяльність, значиму для підлітка;
- активізації потреб підлітка у самовдосконаленні, самовихованні на основі самоаналізу своїх вчинків, вироблення критичного відношення до себе, вибору ідеалу для наслідування, прийняття системи етичних цінностей і критеріїв для оцінки своєї поведінки;
- стимулюючу, направлену на активізацію позитивної мотивації діяльності підлітка, яка передбачає різні виховні прийоми: переконання, приклад та ін.
Залежно від особистісних особливостей дитини і умов, у яких вона знаходиться, при побудові реабілітаційних програм потрібно враховувати, в якому стані знаходиться підліток. Це може бути передкризовий стан, зумовлений соціальною занедбаністю внаслідок конфліктів у сім'ї або з однолітками, втеча з будинку, невідвідування освітньої установи. Робота соціального педагога з цією категорією дітей зорієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього світу підлітка. Соціальний педагог повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, у яку потрапила дана дитина - у сім'ї, школі, колективі, виявлення причин виникнення соціально-особистісно-емоційних порушень.
Основними видами діяльності є: індивідуальне консультування; включення підлітків у тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значимих ситуацій; індивідуальна робота з системою цінностей дитини; навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивній поведінці у конфліктних ситуаціях. Крім цього, необхідна робота з сім'єю для встановлення значимих взаємовідносин між дитиною