+3 8(066) 185-39-18
fі батьками, яка передбачає діагностику педагогічних позицій сім'ї, індивідуальне консультування, включення батьків у тренінгові групи для на навчання ефективній батьківській взаємодії.
Інших підходів вимагає дитина, яка знаходиться у кризовому стані, зумовленому агресивною поведінкою, яка часто являє собою реакцію підлітка на проблемну, нерозв'язну для нього ситуацію. У роботі з даною категорією дітей використовуються екстрена діагностика емоційного стану, виявлення причин даної проблеми, навчання навичкам розв'язання проблем, вмінню керувати емоціями, робота над формуванням позитивної «Я-концепції».
Третій напрям пов'язаний з дітьми, які експериментують з психоактивними речовинами. Найчастіше це підлітки з низькою самооцінкою, незадоволення своїми вчинками, з підвищеною потребою у соціальному схваленні. Основний метод роботи - патронаж, основна форма роботи - організація соціально-психологічного тренінгу, направленого на формування позитивної «Я-концепції».
Реалізація реабілітаційних програм можлива при дотриманні трьох умов:
1) високої мотивації всіх учасників програми: дитини, батьків, соціального педагога, фахівців;
2) психолого-педагогічної компетентності фахівців і керівників реабілітаційної установи;
3) координації діяльності різних державних служб: освіти, охорони здоров'я та правоохоронних органів.
Отже, існуючі соціально-педагогічні технології роботи з дітьми у школі направлені на те, щоб поставити їх поведінку під соціальний контроль, який включає: заміщення, витіснення найбільш небезпечних форм девіантної поведінки суспільно-корисними або нейтральними, направлення соціальної активності дитини у суспільне або нейтральне русло.
5. Підбір форм й методів соціально-педагогічної роботи в школі
Досягнення мети, виконання завдань і реалізація змісту соціально-педагогічної діяльності здійснюється за допомогою сукупності методів, прийомів, засобів та форм, які є складовими різноманітних технологій діяльності соціального педагога та соціального працівника. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв’язання завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, сполучення певних її функцій. Завдяки формам, методи наповнюються конкретним змістом.
У літературі з проблем соціальної роботи достатньо типовим є підхід до класифікації методів та форм соціальної роботи залежно від позиції взаємодії соціального працівника і клієнта. Вирішення основних завдань соціальної роботи безпосередньо пов’язано із необхідністю організації взаємодії соціального працівника і клієнта, при цьому соціально-психологічні механізми, що закладені в основу цієї взаємодії будуть суттєво розрізнятись залежно від того, хто буде виступати клієнтом: індивід, група чи община. Відповідно йдеться про методи та форми індивідуальної, групової роботи та масової роботи.
Міщик Л. І. розглядаючи проблеми підготовки соціального педагога до роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, підкреслює необхідність володіння соціальним педагогом сукупністю професійно-ціннісних орієнтацій та моральними основами соціально-педагогічної діяльності, педагогічною культурою та майстерністю соціально-педагогічної взаємодії.
Цікавим і ґрунтовним, на нашу думку, є дослідження процесу формування виховних вмінь у майбутнього соціального педагога Брус С. М. та розкриття сутності соціально-педагогічної роботи у сільській місцевості Лапою О. В.
Цю проблему також досліджувала Дубровіна І. В. в праці «Рабочая книга школьного психолога», яка вважає, що підлітковий вік є найважливішим у виховному процесі. Велика кількість дітей з так званою «шкільною дезадаптацією», тобто невмінням пристосуватися до школи (що може проявлятися у низькій успішності, поганій дисципліні, розладі взаємовідносин з дорослими, однолітками).
Зверева І. Д. в книзі «Соціальна робота в Україні» зазначає, що метод у соціальній роботі виконує провідну роль, оскільки, з одного боку він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і соціальній практиці, а з іншого боку, як конкретна дія, що сприяє якісній зміні об’єкта (суб’єкта).
Цей термін «метод соціальної роботи» перегукується з терміном, запропонованим новосибірськими вченими Ромм Н. В., Ромм Т. А. в праці «Теория социальной работы». Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослідження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети.
Овчарова Р. В. в класифікації методів роботи, що використовуються в соціально-педагогічній практиці, пропонує певні класифікаційні ознаки для методів соціальної роботи і визначає методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні та організаційно-розпоряджувальні методи.
Капська А. Й. в праці «Соціальна робота» розглядає форми соціальної роботи, під якими розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові програми соціальної роботи.
Безпалько В. О., зупиняючись на соціально-педагогічному аспекті характеристики форм роботи, визначає їх як варіанти позитивної активності дітей, що спрямовані на розв’язання соціально-педагогічних завдань.
Дубровіна І. В. в «Рабочей книге школьного психолога» розглядає психологічну корекцію дітей та підлітків і вважає, що вона найбільш ефективно реалізується в групових формах роботи. Проте важливість групових форм не виключає можливості в багатьох випадках необхідності проведення індивідуальної роботи з окремими дітьми і, звичайно, не знімає принципу індивідуального підходу до кожного підлітка в процесі навчання.
У праці «Соціальна педагогіка» Капська А. Й. зазначає, що особливого значення для реалізації програми індивідуальної роботи з школярами має вміння вихователя знайти, побачити, відчути домінанту у складній системі життєвих планів та інтересів дитини. Такою домінантою може бути її бажання досягти певних результатів, знайти себе, своє місце, улюблену справу тощо. Якщо така домінанта відсутня, педагогу потрібно створити її у процесі індивідуальної роботи, навчити вихованця критично оцінювати свої можливості, побачити власні недоліки, викликати нові позитивні інтереси. Це може надати педагогові суттєвої допомоги у ломці старих негативних і вихованні нових позитивних якостей особистості.
А в праці «Соціальна робота» Капська А. Й. вважає одним із основних критеріїв навчального процесу те, наскільки школа є доброзичливою