Порушення систем гемостазу, клітинного і гуморального імунітету при запальних і дистрофічно-запальних захворюваннях пародонта у підлітків та їх корекція у комплексному лікуванні

Практичне значення одержаних результатів

1. Показано необхідність дослідження систем гемостазу, клітинного і гуморального імунітету у підлітків із запальними хворобами пародонта.

2. Установлено характер змін пародонтальних індексів у підлітків залежно від тяжкості патологічного процесу в пародонті і наявності супутнього захворювання.

3. Обгрунтовано і впроваджено в клінічну практику схеми лікування катарального гінгівіту, локалізованого пародонтиту та генералізованого пародонтиту у підлітків.

4. Виявлено клінічну ефективність включення імуномодулятора – ербісолу з вираженою антиоксидантною активністю у комплексне лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта у підлітків.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрі дитячої стоматології КДМУ ім. С. І. Георгієвського в курсі лекцій і при проведенні практичних занять студентами 5 курсу.

Впроваджено в практику обласної та міської стоматологічної поліклініки м. Сімферополя та міжнародного дитячого центру “Євпаторія”.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізована наукова література з даної проблеми, розроблена програма наукових досліджень, проведена постановка мети, обрані методики досліджень. Клінічні, лабораторні, імунологічні дослідження, комплекс лікувально-профілактичних заходів, аналіз всіх одержаних результатів, їх статистична обробка, а також написання дисертації проведені автором самостійно.

Основні імунологічні дослідження проведено автором спільно із співробітниками біохімічної лабораторії санаторного комплексу “Євпаторія” м. Євпаторія. (зав. лабораторією Губка Л. І.)

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлено та обговорено на науково-практичній конференції “Вплив екологічного оточення на стан здоров’я дітей” (20-24 вересня, 2000 р., м. Полтава) ; науково-практичній конференції “Вчені України – вітчизняній фармації” (19 жовтня, 2000 р., м. Харків) ; науково-практичній конференції “Стоматология на границе тысячелетия: достижения, проблемы, перспективы” (19-20 вересня, 2000 р., м. Одеса).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, із них 6 у виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 – як матеріали конференції, 1 патент України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 189 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділів з методів та результатів дослідження, аналізу одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. -383 (317 вітчизняних і 66 зарубіжних авторів). Робота проілюстрована 50 таблицями і 13 рисунками.

 

 

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач було обстежено 241 підліток. Вони були відібрані за ступенем розвитку і характером клінічного перебігу захворювань пародонта серед підлітків (12-15 років) при комплексних профілактичних оглядах дітей м. Сімферополя: 79 хворих на катаральний гінгівіт (59 – дівчат, 20 – юнаків) та 40 підлітків з локалізованим пародонтитом, 96 осіб склали хворі на генералізований пародонтит на фоні гіперплазії щитовидної залози, які прибули на санаторно-курортне лікування в Міжнародний дитячий медичний центр “Євпаторія”.

Всі обстежені були розділені на 4 групи:

1 група – контрольна, до якої увійшло 26 практично здорових підлітків із клінічно здоровими тканинами пародонта;

2 група – 79 підлітків із катаральним гінгівітом;

3 група -40 підлітків із локалізованим пародонтитом;

4 група – 96 підлітків із генералізованим пародонтитом (І ступень, хронічний перебіг) на фоні гіперплазії щитовидної залози.

Обстеження і спостереження за дітьми 2-ої групи проводилось протягом року, а 3-ої і 4-ої групи протягом часу перебування в санаторії (24 дні). Супутнє захворювання було представлено гіперплазією щитовидної залози. В 4-у групу були відібрані тільки хворі з І ступенем генералізованого пародонтиту і хронічним перебігом захворювання.

Стан тканин пародонта у підлітків оцінювали на підставі даних опитування та об’єктивного обстеження. Опитування включало збір скарг, вивчення анамнезу захворювання і життя.

При об’єктивному обстеженні оцінювали стан слизової оболонки ясен (колір, набряк, виразкування, наявність гіпертрофії і болю), глибину і локалізацію ясенних і пародонтальних кишень, характер ексудату в них, наявність над’ясенних і під’ясенних зубних відкладень, форму і співвідношення зубних рядів. Для виявлення запалення ясен використовували пробу Шіллера-Писарева. Глибину пародонтальної кишені визначали градуйованим зондом. Для диференційної діагностики ясенної та пародонтальної кишені використовували формалінову пробу за С. Parma (1960). Наявність мінералізованих зубних відкладень виявляли за допомогою зонда, а неміралізованих (зубна бляшка) – методом вітального забарвлення 2% водним розчином метиленового синього. При наявності патологічної рухомості зубів її оцінювали за Д. А. Ентіним (1937). При ураженні кістки альвеолярного відростка виникають зміни в оклюзивних взаємовідношеннях зубів і розвивається травматична оклюзія. Для її реєстрації використовували спеціальний реєстраційний вкладиш за А. І. Пушенко (1972).

Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за індексом гігієни (ІГ) Гріна-Вермілліона (1982). Цей комплексний індекс (ОНІ-S) складається із індекса зубного нальоту (DI-S) та індекса зубного каменя.

Кількісну оцінку запальних змін в слизовій оболонці ясен визначали за допомогою індексу РМА в модифікації C. Parma (1960). Для оцінки дистрофічно-запальних змін в тканинах пародонта і визначення необхідності їх лікування було використано індекс CPITN, запропонований ВООЗ для епідеміологічного дослідження захворювань пародонта.

Клінічне дослідження доповнювалось низкою функціональних і лабораторних досліджень. Для визначення стійкості капілярів ясен використовувася метод дозованого вакууму за В. І. Кулаженко (1960). Захисні реакції тканин пародонта і ступінь фагоцитозу оцінювали за допомогою методу М. А. Ясиновського (1931). Для дослідження вмісту пародонтальних кишень використовувався цитологічний метод за П. М. Покровською і М. С. Макаровою (1942) в модифікації І. А. Бенюмової (1962).

Для клінічної постановки