Правове регулювання атестації державних службовців та її значення в умовах реформування державної служби

У сфері підвищення професійного рівня керівників і фахівців у сфері атестаційних процесів необхідно наступне: проводити диференційовану навчання членів атестаційних комісій за наступними напрямками: правове, організаційне, психологічне, методичне, за результатами навчання видавати відповідний сертифікат; видати методичні посібники з технологій проведення оцінки кадрів, призначені для різних суб'єктів атестаційної роботи (керівників, працівників кадрових служб).

Таким чином, проведення атестації персоналу державної служби з використанням якостей, які визначають професійну мобільність кадрів, дозволить зробити процес оцінювання кадрів безперервним, надати йому наукового, структурованого характеру.

 

 

Державна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців – це система, що дозволяє забезпечувати потреби в кадрах центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів і організацій відповідно до вимог Закону України “Про державну службу”. [24] Державна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, яка пов’язана з залученням персоналу, повинна проводитися з визначеним випередженням стосовно спланованої організацією роботи: що робиться у сфері кадрової роботи сьогодні, завтра буде впливати на рівень роботи організації.

Державна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців в Україні складається із : освітньо-професійних програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців; акредитованих навчальних закладів, інститутів та центрів підвищення кваліфікації, які реалізують зазначені програми; органів, що здійснюють управління системою підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. Програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців розробляються навчальними закладами згідно з вимогами нормативних документів Міносвіти.

Держава приділяє велику увагу підвищенню кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Наприклад, якщо в 2005 році, згідно з даними Комітету статистики України, підвищили кваліфікацію 25243 особи (у т. ч. 864 за кордоном), то в 2009 році їх було вже 36656 (893 за кордоном), у 2012 році 53252 (у тому числі 750 за кордоном). [27]

Підвищення кваліфікації державних службовців – це навчання державних службовців з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності. Підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п’ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, – протягом першого року. [29] Підвищення кваліфікації за професійними програмами спрямовується на фахове вдосконалення та оновлення знань і вмінь державних службовців. Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, залежно від сфери його діяльності. В органах влади є відповідні структури – кадрові служби, які керують кадровим забезпеченням державної установи і займаються організаційно-методичним забезпеченням підвищення кваліфікації кадрів.

Потреба державної служби в підготовці, перепідготовці кадрів і підвищенні ними кваліфікації здійснюється за допомогою мережі галузевих навчальних закладів, інституту підвищення кваліфікації кадрів, Національної Академії державного управління при Президенті України і її філій. [34]

Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється за рахунок бюджетних коштів, коштів підприємств та організацій, а також інших надходжень, не заборонених законодавством і використовуваних тільки за цільовим призначенням, тобто на навчання.

 

 

Питанню атестації в Україні в системі державної служби приділяється значна увага. Тим не менш, незважаючи на те, що розглянуті нормативно-правові матеріали стосуються проблем оцінки професійно важливих особистісно-професійних якостей і управлінських здібностей, що забезпечують успішне проходження державної служби, жоден документ не містить будь – яких конкретних відомостей про те, яким чином і з використанням якого інструментарію слід підходити до даного питання. Відсутність чіткого правового розуміння даного питання є, на мій погляд, суттєвою недоробкою існуючого законодавства про проходження державної служби та організації проведення атестації державних службовців.

Крім цього, доцільні такі комплексні заходи, спрямовані на оптимізацію атестації та оцінки державних службовців:

1. Створення служб координації діяльності з атестації та оцінки державних службовців та визначення навчальних закладів для підготовки фахівців таких структур.

2. Розробка і в нормативному порядку затвердження єдиних методичних основ, програм та навчальних планів підготовки фахівців з атестації та оцінки управлінських кадрів системи державної служби.

3. Створення єдиного федерального банку даних кадрового потенціалу, поповнюваного на основі одержуваної в процесі атестації та оцінки персоналу інформації.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що наявна нормативна

правова база з питань атестації державних службовців і сформована практика проведення атестації поки ще не повною мірою відповідають сучасним вимогам: розбіжності в понятійному апараті, не завжди враховується новітнє законодавство, недостатньо точно визначені цілі атестації як комплексного процесу мотивації персоналу.

 

 

До визначення поняття «атестація державних службовців» в даний час існує різний підхід. Узагальнюючи всі викладені вище точки зору, можна сформулювати наступне поняття. Атестація – це адміністративно – правова процедура з оцінки професійної відповідності державного службовця займаній державної посади, спрямована на вдосконалення державної служби та розвиток внутрішнього потенціалу того, хто атестується, яка зобов'язує за підсумками прийняти встановлені законодавством адміністративно-правові заходи, що сприяє ефективному розвитку професійного