Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Правове регулювання відносин власності в Україні

Предмет: 
Правознавство
Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
98
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора, В. С. Щербина та ін. ] / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 812с.

  • Сорока О. О. Проблеми регулювання форм права власності в Україні / О. О. Сорока // Право і суспільство. – 2015. – № 4 (частина 3). – C. 111-115.
  • Спасибо-Фатєєва І. В. Форми права власності / І. В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 3 (58). – C. 145-154.
  • Цивільне право України: навчальний посібник / Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С Д. Русу та ін. – [за ред. Р. О. Стефанчука]. – К. : Прецедент, 2005. – 448 с.
  • Цивільне право України: Академічний курс: підручник у 2 т. / [за заг. ред Я. М. Шевченко]. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре» 2006. – Т. 1. Загальна частина. – 696 с.
  • Цивільне право України: Академічний курс: підручник у 2 т. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т. 2. Особлива частина. – 520 с.
  • Чанкін В. В. Право приватної власності громадян у цивільному законодавстві України [Текст]: дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03 / Чанкін Вадим Валерійович; Ін-т держави і права України ім. В. М. Корецького. – К., 1994. – 192 с.
  • Яворська О. С. Підстави виникнення права приватної власності громадян за цивільним законодавством України [Текст]: дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03 / Яворська Олександра Степанівна; Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. Юридичний факультет. – Львів, 1997. – 212 с.
  • Гриняк А. Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб: дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03 / А. Б. Гриняк; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. – К., 2007. – 199 с.
    •  
     Методичні вказівки до вивчення теми
     
    При вивченні даної теми, студенти повинні знати, що ідея визначення конструкції права спільної власності належить римським юристам. Саме вони вперше звернули увагу на своєрідні відносини, коли на одну й ту саму річ і в той самий час на законній підставі встановлювалося право власності не однієї, а декількох осіб. Такі відносини отримали назву «спільна власність» (condominium). Відтоді загальна концепція права спільної власності зберіглася й набула усталених ознак. Вона закріплена і в сучасному праві, зокрема ч. 1 ст. 355 ЦК України визначає, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
    Студентам слід засвоїти ознаки права спільної власності. Ними є наявність єдиного об'єкта та суб'єктний склад, який характеризується множинністю суб'єктів права спільної власності.
    Співвласниками можуть бути фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади тощо. Таким чином, у даному випадку має місце багатосуб'єктний склад власників. Студентам необхідно звернути особливу увагу на те, що хоча співвласники і повинні діяти спільно при здійсненні права власності, втім кожен із них виступає як самостійний суб'єкт цивільних відносин. Тому, наприклад, для продажу, дарування, здачі спільного майна за договором найму (оренди) потрібна згода кожного зі співвласників.
    Також студентам необхідно пам'ятати, що право спільної власності не створює окремого різновиду права власності. Характер права на майно кожного із співвласників у спільній власності визначається юридичною особистістю конкретного учасника. Тому фізичним та юридичним особам майно належить на праві приватної власності; державі – на праві державної власності тощо.
    Право спільної власності може виникнути з підстав, не заборонених законом (ч. 3 ст. 355 ЦК України). Прикладом може бути спадкування однієї речі двома спадкоємцями; набуття житлового будинку подружжям за договором купівлі-продажу (дарування, міни) ; об'єднання майна декількома особами для будівництва гаражу (договір про спільну діяльність), приватизація державної квартири в державному жилому фонді членами сім'ї тощо.
    Відповідно до ст. 355 ЦК України існує два види права спільної власності: 1) спільна часткова; 2) спільна сумісна власність. Різниця між ними перш за все полягає у визначеності часток співвласників у праві на майно. Спільна часткова власність передбачає, що частки учасників у праві на майно чітко визначені. Кожен із них має право за своїм бажанням припинити відносини спільної власності шляхом виділу своєї частки зі спільного майна.
    У відносинах спільної сумісної власності частки співвласників наперед не визначені. Вони визначаються лише у випадку припинення спільної власності шляхом поділу майна, виділу з нього певної частки або трансформації спільної сумісної у спільну часткову власність. При цьому розмір цих часток може бути як однаковим, так і неоднаковим, і залежати від конкретних обставин.
    За загальним правилом спільна власність вважається частковою. Вона може бути сумісною лише у випадках, коли це передбачено законом або договором між учасниками (ч. 4 ст. 355 ЦК України).
     
    ТЕМА 6. Право власності на окремі види майна
    Лекція (2 години)
     
    Земельна ділянка як об’єкт права власності. Особливості набуття, здійснення та припинення права власності на земельну ділянку.
    Житловий будинок як об’єкт права власності. Набуття права власності на житловий будинок в порядку індивідуального будівництва. Самочинне
    Фото Капча