+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Методичні вказівки
К-сть сторінок:
98
Мова:
Українська
знати, що здійснює незаконне володіння). Значення цієї диференціації полягає у розподілі між власником та незаконним володільцем доходів та збитків з утримання зазначеного майна, а також у разі набуття майна за набувальною давністю. Окрім цього, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
У житті людей, особливо у їх підприємницькій та іншій господарській діяльності, складаються такі ситуації, за яких виникає потреба скористатися чужими речами чи майном.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду щодо земельної ділянки та інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (особистий сервітут).
Земельний сервітут – це право власника чи землекористувача земельної ділянки на обмежене відплатне чи безвідплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут права володіння, користування та розпорядження нею.
Емфітевзис як право користування чужою земельною ділянкою полягає у тому, що воно виникає за договором між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Його може бути надано фізичним та юридичним особам на підставі відповідного рішення органів державної влади, які мають право надавати земельні ділянки у користування на умовах, визначених земельним законодавством. Зазначене право може бути відчужено і передано у порядку спадкування. Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладається на визначений строк або безстроково.
Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Його може бути відчужено землекористувачем або передано у порядку спадкування та встановлено на визначений або на невизначений строк.
ТЕМА 10. Захист права власності та інших речових прав
Лекція (2 години)
Поняття та способи захисту права власності. Засади захисту права власності.
Речово-правові способи захисту права власності. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності. Негаторний позов як спосіб захисту права власності.
Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Витребування грошей та цінних паперів. Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавлення володіння. Визнання права власності.
Зобов’язально-правові способи захисту права власності. Позов кредитора про відшкодування йому збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням боржником свого зобов’язання. Позов кредитора до боржника про повернення речі, наданої йому в користування за договором. Позов про відшкодування майнової шкоди фізичній особі при рятуванні чужого майна від небезпеки, що йому загрожувала.
Інші способи захисту права власності, які не є речово-правовими або зобов’язально-правовими. Визнання правочину недійсним.
І. Завдання для самостійної роботи (4 години) :
1. Поняття та способи захисту права власності. Засади захисту права власності.
2. Речово-правові способи захисту права власності.
3. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності.
4. Негаторний позов як спосіб захисту права власності.
5. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.
6. Витребування грошей та цінних паперів.
7. Визнання права власності.
8. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.
9. Інші способи захисту права власності, які не є речово-правовими або зобов’язально-правовими.
10. Визнання правочину недійсним.
11. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА:
Нормативні акти:
- Цивільний кодекс України: Закон України від 16. 01. 2003 р. № 435-IV. [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/435-15
- Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку: Закон України від 14. 05. 2015 р. № 417-VІІІ. [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: //zakon5. rada. gov. ua/laws/show/417-19
- Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19. 06. 1992 № 2482-XII [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: //zakon5. rada. gov. ua/laws/show/2482-12
- Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01. 07. 2004 № 1952-IV [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: //zakon5. rada. gov. ua/laws/show/1952-15
- Господарський кодекс України: Закон України від 16. 01. 2003 р. № 436-IV. – [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua.
- Про право власності на окремі види майна: постанова Пленуму Верховного Суду України від 17. 06. 1992 № 2471-XII -[Електронний ресурс]: Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua.
- Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав: Постанова від 07. 02. 2014 № 5 Вищий спеціалізований суд; [Електронний ресурс] Офіційний сайт Верховної Ради України.