Правові та організаційні основи охорони праці. Управління охороною праці

 

 

 

5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій 

Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:

– частотного (спектрального) аналізу її параметрів;

– інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються;

– дози вібрації.

Дія вібрації на організм людини визначається наступними її характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.

Показниками інтенсивності є значення віброприскорення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на робочому місці. 

При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (v) та віброприскорення (а) або їх логарифмічні рівні у дБ в діапазоні октавних смуг із середньогеометричними частотами: 8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц ‒ для локальної вібрації; 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц або в діапазоні 1/3 октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0; 10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц ‒ для загальної вібрації.

Логарифмічні рівні віброшвидкості (Lv) та віброприскорення (Lа) в дБ розраховують за формулами:

 

 

де v – середнє квадратичне значення віброшвидкості, м/с; а ‒ середнє квадратичне значення віброприскорення, м2/с; v0 ‒ опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5 • 10-8 м/с; а0 ‒ опорне значення віброприскорення, що дорівнює 3 • 10-4 м2/с.

Параметром, що нормується при інтегральній оцінці за спектром частот, є коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення (U), чи їх логарифмічні рівні (LU), які вимірюються за допомогою коректуючих фільтрів або обчислюються за відповідними формулами.

При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентрий коректований рівень, доза вібрації), одержане робітником протягом зміни та зафіксоване спеціальним приладом або обчислене для кожного напряму дії вібрації (Х, Y, Z) за відповідними формулами.

При дії імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120 до 160 дБ параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за зміну (годину), в залежності від тривалості імпульсу.

 

 

 

5.3. Методи контролю параметрів вібрацій 

Для вимірювання вібрацій широко використовуються електричні вібровимірювальні прилади, принцип дії котрих базується на перетворенні кінематичних параметрів коливного руху в електричні величини, котрі вимірюються та реєструються за допомогою електричних приладів. В якості первинних вимірювальних перетворювачів використовують ємнісні, індукційні, п’єзоелектричні (акселерометри) перетворювачі, котрі сприймають коливні зміщення, швидкість та прискорення. 

Вимірювальними параметрами вібрації є пікові або середньоквадратичні значення віброзміщення, віброшвидкості або віброприскорення в октавних або 1/3-октавних смугах частот.

 

5.4. Захист від вібрацій 

Загальні методи боротьби з вібрацією класифікуються наступним чином:

1. Зниження вібрації в джерелі її виникнення шляхом зменшення сили, яка викликає коливання, що може досягатись вибором на стадії проектування машин та механічних пристроїв кінематичних схем, в котрих динамічні процеси, викликані ударами та прискореннями, були б виключені або знижені наступними способами: зрівноваженням мас, зміною маси або жорсткості, зменшенням технологічних допусків при виготовленні і складанні, застосуванням матеріалів з великим внутрішнім тертям. 

2. Зниження вібрації на шляху поширення:

‒ вібродемпферуванням шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію, що може досягатись наступними способами: використанням в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям пластмас, металогуми, сплавів марганцю та міді, нікелетитанових сплавів; нанесенням на вібруючі поверхні шару пружнов’язких матеріалів, котрі мають великі втрати на внутрішнє тертя;

‒ віброгасінням шляхом використання динамічних віброгасіїв пружинних, маятникових, ексцентрикових, гідравлічних, проте їх недолік ‒ діють при частоті, котра відповідає резонансному режиму коливань; динамічне віброгасіння досягається також встановленням агрегата на масивному фундаменті, маса якого підбирається так, щоб амплітуда коливань підошви фундамента не перевищувала 0,1 ‒ 0,2 мм;

‒ віброізоляцією шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв’язку, який запобігає передачі енергії від коливного агрегата до основи або від коливної основи до людини або до конструкцій, що захищаються; реалізується способами: встановленням джерела вібрації на віброізолятори; застосуванням пружніх елементів (прокладок, пружин) у вузлах кріплення повітропроводів, в перекриттях, несучих конструкціях будівель, в ручному механізованому інструменті.

3. Індивідуальний захист, що застосовується у випадку, коли розглянуті вище технічні засоби не дозволяють знизити рівень вібрації до норми, зокрема: для захисту рук ‒ рукавиці, вкладиші, прокладки; для захисту ніг ‒ спеціальне взуття, підметки, наколінники; для захисту тіла ‒ нагрудники, пояси, спеціальні костюми.

З метою профілактики вібраційної хвороби для працівників рекомендується спеціальний режим праці. Наприклад, при роботі з ручними інструментами загальний час роботи в контакті з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, не повинна перевищувати 15 ‒ 20 хв. Передбачається ще дві регламентовані перерви для активного відпочинку.

Всі, хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і періодично, не рідше 1 разу на рік.

 

6. Шум. Нормування, захист

Виробничим називається шум на робочих місцях, дільницях або територіях підприємств, котрий виникає