Правові та організаційні основи охорони праці. Управління охороною праці

Шум як фізичне явище – це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності. Звук ‒ це коливальний рух частин пружного середовища, який поширюється у вигляді хвилі у рідкому, твердому або газоподібному середовищі. Звукова хвиля викликає коливання тиску, що сприймається вухом людини як звук. Людина сприймає вухом коливання у діапазоні частот 16 – 20000 Гц. Коливання, які людина не чує, не сприймає вухом, з частотою нижче 16 Гц називають інфразвуком, а з частотою більше 20000 Гц ‒ ультразвуком. 

Основними фізичними величинами, які характеризують шум у будь-якій точці простору відносно дії на людини, є:

‒ інтенсивність звуку (або сила звуку);

‒ звуковий тиск;

‒ частота коливань.

Чутливість вуха людини до звуків різних частот неоднакова і є найбільшою при частотах 1000 ‒ 5000 Гц. За еталонний прийнято звук частотою 1000 Гц. Людина сприймає звук на цій частоті в діапазоні звукового тиску 2 • 10-5 ‒ 2 • 102 Па та інтенсивності звуку 10-12 ‒ 102 Вт/м2. Таким чином, існують нижня та верхня межі чутності. Нижня межа чутності називається порогом чутності (ледь чутно звук), верхня – больовим порогом (звук ледве витримується і відчувається біль).

Людське вухо сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності і звукового тиску, тому для зручності прийнято оцінювати інтенсивність звуку та звуковий тиск відносно значень порогу чутності у відносних логарифмічних одиницях ‒ децибелах (дБ). Виміряні таким чином величини називаються рівнями. 

 

6.1. Класифікація шумів

За характером спектра шуми поділяють на:

‒ широкосмугові з безперервним спектром шириною більш ніж одна октава;

‒ вузькосмужні (або тональні), у спектрі яких є дискретні тони; тональний характер шуму встановлюється вимірюванням випромінювання у третинооктавних смугах частот по перевищенню рівня в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10 дБ.

За часовими характеристиками шуми поділяють на:

‒ постійні, рівень яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється не більше ніж на 5 дБА;

‒ непостійні, рівень яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА.

Непостійні шуми поділяють на:

‒ мінливі, рівень яких безперервно змінюється у часі;

‒ переривчасті, рівень яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше, при цьому довжина інтервалів, протягом яких рівень шуму залишається сталим, становить 1 с і більше;

‒ імпульсні, які складаються з одного або кількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому рівні шуму відрізняються не менше ніж на 7 дБ.

 

6.2. Параметри шуму, які нормуються

ДСН 3.3.6.037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку” встановлюють параметри, які нормуються, та їх допустимі величини.

Гігієнічна оцінка шуму, що діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за тими ж методами, що і гігієнічна оцінка вібрації.

Нормованою характеристикою:

‒ постійного шуму на робочих місцях є рівні звукових тисків L, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц, які визначаються за формулою:

 

де р – середнє квадратичне значення звукового тиску у кожній октавній смузі, Па; р0 ‒ вихідне значення звукового тиску у повітрі, що дорівнює 2 • 10-5 Па;

‒ непостійного шуму (мінливого та переривчастого) на робочих місцях ‒ інтегральний критерій – еквівалентний (за енергією) рівень звуку в дБА, що визначаються за формулою:

 

де рА – ефективне значення звукового тиску у кожній октавній смузі з урахуванням корекції “А” шумоміра, Па, та максилальний рівень шуму у дБА;

‒ непостійного шуму (імпульсного) на робочих місцях ‒ еквівалентний рівень звуку у в дБАекв. та максилальний рівень звуку у дБА.

Для характеристики виробничого шуму на робочих місцях допускається застосовувати дозу шуму або відносну дозу шуму.

 

6.3. Захист від шуму

Рівень шуму можна зменшити наступними способами:

1. Боротьба з шумом в джерелі його виникнення (cтворення малошумних механічних передач, зниження шуму в підшипникових вузлах, вентиляторах).

2. Зниження шуму звукопоглинанням (розташування об’єкту випромінювання шуму у кожусі чи кабіні (у ній може працювати робітник), внутрішні стінки яких покриваються звукопоглинальним матеріалом).

3. Зниження шуму звукоізоляцією (розташування об’єкту випромінювання шуму окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою, чи в окремій кабіні (рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей); розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом; встановлення екранів та ковпаків, які захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.

3. Зниження шуму акустичною обробкою приміщення (вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом; підвішування до стелі звукопоглинальних щитів, конусів, кубів, встановлення резонаторних екранів, тобто штучних поглиначів). 

 

 

Лекція 7. Основи виробничої безпеки. Електробезпека

1. Вимоги безпеки до технологічного обладнання та виробничих процесів.

2. Організація електробезпеки в системі охорони праці.

3. Захист від статичної та атмосферної електрики.

Питання самостійного опрацювання

1.