Предмет і метод економічної теорії

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників, які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають  ті  товаровиробники,  у  яких  індивідуальна  вартість  товару  вища  за  суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі — не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах капіталістичної ринкової економіки вільної  конкуренції.  Однак  основні  його  риси  притаманні  й  сучасній  ринковій  економіці,  у якій суттєво зросла роль держави стосовно регулювання ринкових процесів. Саме у доповненні та взаємодії  ринок  і  держава  створюють  оптимальний  господарський  механізм  регулювання сучасної змішаної ринкової економіки.

 

2. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей. Функції грошей

 

Гроші мають багатотисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин   їх   виникнення   та   закономірностей   розвитку.   Існують   дві   основні   концепції,   що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. Вона має прихильників і серед деяких  сучасних  економістів.  Так,  П.  Самуельсон  визначає  гроші  як  “штучну  соціальну умовність”,  а  Дж.К.Гелбрейт  вважає,  що  закріплення  грошових  функцій  за  благородними металами та іншими предметами — “продукт угоди між людьми”.

Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави,  з  нашого  погляду,  є  не  дуже  переконливими.  Адже  гроші  у  своїх  найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента, як “декретні гроші”.

І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей — їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосування  їх  до  ефективного  виконання  своєї  суспільної  ролі.  Але  всі  ці  дії  держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності і не заперечують їх об’єктивного походження, зумовленого тривалим розвитком товарного виробництва й обміну.

Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну (T1 — Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. У міру розвитку товарного виробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався, і міг  взагалі  не  здійснитися,  оскільки  інтереси  учасників  товарної  угоди  не  збігалися.  Це вимагало вишукування багатьох потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби один одного в товарах і послугах, а потім і досягнення кінцевої мети обміну. Для того щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задовольнив би партнера по обміну, а з часом і товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом.

Поступово розвиток обміну стимулював стихійне виокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими властивостями й тому придатного для виконання ролі загального еквівалента. У різних народів товарами, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза та ін. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару- посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами — сріблом та золотом, а згодом — тільки за золотом.

Золото стало краще інших товарів виконувати роль загального еквівалента і називатися грошима завдяки своїм природним властивостям (рідкісність, висока вартість, однорідність, подільність    без    втрати    вартості,    портативність,    тривалість    зберігання,    здатність    до приймання скрізь, де розвинута торгівля тощо).

З  появою  грошей  увесь  товарний  світ  ніби  розділився  на  два  полюси:  на  одному знаходяться всі звичайні товари, на другому—особливий товар — гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність (здатність до реалізації).

Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Т1— Т2) у товарно-грошовий обіг

 

(T1— Г — Т2).

Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей:

— вони виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість;

— вони набувають загальної споживчої вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність;

—  вони виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

Отже, гроші