Предмет і метод економічної теорії

 

економічного і суспільного життя, що переконливо свідчить про переростання товарно-грошової форми господарства у товарно-кредитну, яка відповідає вищому ступеню розвитку суспільного виробництва.

Еволюція світових грошей. У сучасних умовах золото безпосередньо не використовується як   світові   гроші.   Функцію   світових   грошей   виконують   вільно   конвертовані   національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові одиниці (євро), які забезпечили довіру до своїх валют як стабільних носіїв вартості не тільки на внутрішньому, а й на міжнародних ринках. Однак золото виконує функцію централізованого резерву країни, зосередженого в центральних банках, і може використовуватися у міжнародних розрахунках опосередковано шляхом попереднього продажу на світових ринках золота й подальшого його обміну на національні валюти інших країн.

Одночасно з еволюцією функцій грошей відбувається і процес еволюції форм грошей.

Еволюція форм грошей відбувається в напрямі руху від повноцінних грошей (товарних, металевих з дорогоцінних металів), що мали власну реальну вартість, до неповноцінних і дематеріалізованих грошей (білонні монети, банкноти, депозитні, електронні), які набувають вартості опосередковано, виключно через сферу обігу. Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхнього прояву.

 

3. Грошова система, її структура й типи. Закон грошового обігу

 

Грошова  система  —  це форма організації грошового  обігу,  яка  історично  склалася  в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Вона складається з таких елементів:

— назва національної грошової одиниці;

— види та купюрність грошових знаків і характер їхнього забезпечення;

— порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

— встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну;

— наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історіязнаєдваосновнихтипигрошовихсистем:металеву

і паперово-кредитну.

Металева система — це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла. Металева система поділяється на два види — біметалізм і монометалізм. Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом.

Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX   ст.),   але   виявилася   нежиттєздатною,   бо   суперечила   природі   грошей   як   загального еквівалента.          Законодавче         закріплення          за         двома         металами          однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості. Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом — золотом. Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії    (1816    р.).    У    Франції    його    було    введено    в    І876—1878    рр.,    у    Росії    — в 1897 р.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси:

—законодавча фіксація вагового вмісту золота в грошовій одиниці;

—вільний обіг золотих монет;

—виконання золотом усіх функцій грошей;

—відкрите карбування монет із золота;

 

—         вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

—вільний рух золота між країнами;

—формування обмінних курсів валют на основі їхніх золотих (вагових) паритетів. Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили  у  себе  золотозливковий  стандарт,  який  виключав  вільне  карбування  золотих монет     і     обмін     їх     на     банкноти.     Обмін     банкнот     міг     проводитися     лише     на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою

12,4кг. треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок вагою 12,7кг. —215 тис. франків.

Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили   у   себе   золотодевізний   стандарт.   При   цьому   зв’язок   грошей   із   золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб  обміняти  власну національну валюту на золото,  її  потрібно було  спочатку обміняти  на валюту країн із золотозливковим стандартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню — на золоті зливки.

Під час світової кризи 1929— 1933 рр. і в перші після кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані як такі, що не відповідали завданням держав щодо виходу їхніх національних економік із глибокої кризи.

При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ.