Предмет і метод економічної теорії

Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють безперервний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити зростаючі потреби кожного моменту наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення суперечності між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору, визначає мету економічної діяльності.

Виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб пов’язане з постійною оцінкою та вибором альтернативних варіантів розвитку господарської діяльності. Виявлення потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених   ресурсів   стає   вирішальною   передумовою   успіху   підприємницької   діяльності. Сучасний бізнес не можливий без оволодіння вичерпною інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на формування обсягів і структури споживання.

 

 

“Економічні відносини кожного суспільства проявляються насамперед як інтереси” — ці слова належать Ф. Енгельсу. Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію       поведінки       людини,       спонукаючи       її       до       певної       цільової       дії. У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів.

Інтерес (від лат. interesse — мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвідомлене прагнення  людини  до  її  задоволення.  Економічні  інтереси  є  сутнісною  характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів. Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

За своєю сутністю економічні інтереси є об’єктивними. Вони відображають місце і роль суб’єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас економічні інтереси є суб’єктивними і завжди мають своїх носіїв. Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому. Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Плюралізм економічних потреб породжує багатоманітність економічних інтересів, які утворюють складну та динамічну систему, багатовимірну у фазах відтворення, у просторі та часі, статиці та динаміці. Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме:

• за суб’єктами: особисті, колективні, групові, суспільні;
• за нагальністю, важливістю: головні(першочергові), другорядні;
• за часовою ознакою: поточні, перспективні;
• за об’єктами:майнові, фінансові, інтелектуальні тощо;
• за ступенем усвідомлення: дійсні, уявні;
• за можливостями реалізації: реальні, утопічні.

Суб’єкти  економічних  відносин  є  виразниками  специфічних  економічних  інтересів.  У

ринковій економіці:

• економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін і доходів;
• економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;
• економічні  інтереси  держави  спрямовані  на  реалізацію  потреб  суспільства  в цілому.

За територіальною ознакою виокремлюють такі економічні інтереси: муніципальні, регіональні, національні, об’єднання держав, загальнолюдські (глобальні).

Територіальний зріз системи економічних інтересів окремої країни формується на основі розподілу  повноважень  між  органами  державної  влади  та  місцевого  самоуправління. Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної територіальної спільноти.

Водночас  державні  та  муніципальні  службовці,  покликані  здійснювати  заходи  щодо практичної реалізації зазначених інтересів, є носіями особистих потреб, які не завжди збігаються із  суспільними.           Зазначена           суперечність           породжує           корупцію           — негативне соціальне явище, пов’язане зі зловживанням державною владою, корисливим використанням службовцями офіційних повноважень, авторитету та можливостей їх реалізації для отримання особистих вигод в особистих чи вузькогрупових корпоративних інтересах.

Основні форми корупції: хабарництво, зловживання посадовим становищем, перевищення владних або посадових повноважень, розкрадання державного або колективного майна, нецільове використання бюджетних коштів тощо.

Згідно з Міжнародною конвенцією проти корупції, прийнятою 29 березня 1996 р., корупція

— це спроба отримати прямо чи опосередковано урядовим чиновником чи особою, яка виконує публічні функції, будь-якого предмета, що має грошову вартість або іншу користь (подарунка, послання, обіцянки, переваги) в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність під час виконання службових обов’язків; пропозиція або надання прямо чи опосередковано такої користі; будь-які дії чи бездіяльність під час виконання урядовими чиновниками або особами, які виконують публічні функції, своїх обов’язків з метою отримання незаконного доходу для себе або третьої сторони; шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок зазначених дій.

Практика засвідчує, що основними інструментами подолання корупції є:

• контроль за дотриманням законності та забезпечення прозорості діяльності органів державної влади;
• чітка специфікація прав власності;
• конкурсне  розміщення  державних  і  муніципальних  замовлень,  надання  прав  на оренду нерухомості тощо;
• гласність у питаннях надходження та використання бюджетних коштів;
• впровадження принципу “єдиного вікна”, за якого всі необхідні документи для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності розглядає уповноважений орган управління.

Система взаємопов’язаних і взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність    інтересів          досягається          у          процесі          їхньої          взаємодії          та взаємореалізації.