Предмет топоніміки, її зв’язок з іншими науками

Слов’яни, що прийшли на чеські землі переймали давніші, неслов’янські назви гір, річок. Так вважається, що до слов’янського походження такі назви географічних об’єктів – Rip, Beskydy, Morava, Lave, Vetava, Jizera та інші. У назвах населених пунктів такого перейменування на відбувалося, а іноземні назви міст і сіл почали виникати у 13 столітті, тоді з’явились назви Neunbury, Schonbery. Це була саме доба німецької колонізації, і виникнення таких назв є доказом впливу німецького етнічного елементу на розвиток чеських міст. Але не кожен топонім такого походження слід розуміти таким чином. Наприклад назва села Sternberk була перенесена на населений пункт з назви замку, що називався так на честь володарів. Їх рід був чеським, а назва вказує на людне середньовічне онімечення чеських феодальних родів (тобто це реалія з культурної області). Визначним було те, що чеське населення ці назви прилаштовувало до своєї мови, коректувало і тим самим перетворювало їх уже на чеські (Sumperk, Ruzmberk, Sternberk). У 19 та 20 ст. за систему чеських топонімів йшов справжній бій, його остаточною фазою були чехізація цієї системи після 1945 року (що знову ж таки відображало політичну ситуацію), але при цьому дійшло до того, в окремих випадках, коли змінювалась і власне чеська, адаптована назва, як Falknov, Suniperk. За часів чеської соціалістичної республіки з назв почали зникати релігійні елементи (Svaty Kopecek змінився на Kopesek). З вищезазначених прикладів видно вплив позамовних явищ на називання географічних об’єктів, зв’язок топонімів з історією і її ввідображення у них.

Однак, система однослівних назв не виконала завдання мовно охопити заселені території. Тому почали використовуватись багатослівні, складні топоніми. До іменників почали приєднуватись різноманітні означення, як правило узгоджені, часто в протиставних парах. (Mady – Stary, Novy – Stary, Horm – Doem, Cesky – Moravsky і так далі) і інші прикметники (Ukeirsky, Tynes, Defurovy Lazany) і неузгоджені означення (Hradec Lazany).

Але на цьому процес не закінчився. З чолом почало вказуватися і місце біля географічного об’єкту (Bystrice pod Pernstejnem, Tepea nad Becvon). Різні способи називання могли комбінуватися (Nove Mesto nad Metuji, Podhorany u Ronava nad Doubravkou) і навіть назва Hnevkovice na levem brehu Vltavy, vedle Hrevkovic u Ledee nad Sazavod.

Останні назви демонструють різницю між старим і новим, офіційними підходами до творення топонімів. Коли місцевому населенню і жителям навколишніх місць омонімія не заважала. Для сучасного ж управління державою однозначність є необхідною умовою. Тому офіційні назви можуть бути для живого мовлення обтяжливими (наприклад Bramlys nad Labem – Stara – Boleslav).

Зараз закладання нових міст – рідкість (Havirov). Проте інколи трапляється об’єднання населених пунктів і назва може виникнути шляхом об’єднання назв колишніх окремих населених пунктів (наприклад Troubky – Zoeislavice) – так трапляється найчастіше. Можна також назвати групу населених пунктів назвою одного з них (наприклад Hrochov + Lipova + Sec = Lipova) або в новій назві не залишається жодної з попередніх (Gottwalolovo = Zein + Louky + Malenovice _ Meadcova + Prstne + Priluny).

 

 

Топоніми можна умовно поділити на власне чеські і запозичені.

Власне чеські топоніми:

Підставою для називання місця стали люди, які його займали, або мали до нього якесь інше відношення. Назвою могла стати:

а) власна назва – зазвичай ім’я глави роду, вождя племені і так далі (наприклад Litomerice з суфіксом – ice) ; або ім’я засновника, як то Litomyse, Boleslav, Liben (зі застарілим суфіксом – jb, який пізніше зник або з пом’якшенням останнього приголосного чи групи приголосних: Litomyse – від імені Lutomyse), Benesov (з суфіксом – ov), Jicin (з суфіксом – in), рідшими були випадки, коли на місце переносилась назва роду (наприклад Semily) ;

б) іменник, що називає особу – це могло бути означення представника керуючих верств, що мав відношення до території (Kralovice, Popovice) ; але могла це бут і назва людей, що заселяли територію (Rataje, Vinare – відповідно до характеру місцевості, звідки вони прийшли – Lipany – населений пункт “Lipanu”, тобто людей, що живуть біля липового гаю; але могли це також бути жартівливі чи рідше образливі прізвиська (Hrdiorezy, Vsetaty – тобто “самі злодії”), цікаво, що місцеве населення ці прізвиська підхопило й прийняло.

Підставою для називання став іменник, що називав якусь річ (будівництво, дійсність) чи спосіб побудови:

а) назви природних явищ, наприклад, водних течій (Teplice), типу землі (Blatna), рослинного та тваринного світу (Jablonec, Lipova, Nedveolice) ;

б) назва будов (Hradec, Tyn, Hamry), мостів і переправ (Brod, Most), правових стосунків (Lhota, Myto).

3. Запозичені топоніми

1. Топоніми німецького походження – становлять значну частину чеських топонімів: йдеться про складні назви з другою частиною – dorf (село), – stein (камінь), – berg (гора), – burg (замок), – stadt (місто), – back (струмок), – wald (ліс), – tal (долина). Хоча ці назви німецького походження, з точки зору сучасної мови – повністю адаптовані (Frenstal, Zambeks, Bruntal) та інші.

2. Решта нечеських топонімів поодинокі випадки, що не