Пріоритетні напрямки технологічного розвитку та прогресивні види технологій

Поширені  когенераційні  технології  реалізуються  в  енергетичних  установках  з  надбудованим теплоутилізатором. Тобто тепло, яке раніше викидалося з газової турбіни, використовується у цьому утилізаторі і подається на промислові підприємства або ж у житлові будинки. Ефективність таких установок становить приблизно 70...75 %.

Теплові генератори – локальні установки, які працюють на виробництві або в населених пунктах, де опалюється житло чи подається гаряча вода. Але значна кількість виробленого ними  тепла викидається  "на вітер". Водночас скрізь потрібна електроенергія, вона універсальна, її можна передавати на великі відстані. Та, як правило, теплові та енергетичні установки не завжди поєднуються: часто там, де потрібна електрика, немає куди подіти тепло. У таких випадках не вдається реалізувати звичайну когенераційну технологію. Однак якщо існуючі теплоагрегати перетворити на електростанції, то проблема збуту тепла не виникає.

Процес спалювання у газовій турбіні відбувається за надлишку повітря, що дає змогу знизити початкову температуру газу. Якщо використовується пасивна схема когенерації, то продукти згоряння газової турбіни, які викидаються в утилізатор, містять такий же надлишок повітря. Натомість нова технологія забезпечує можливість повністю спалювати кисень і ліквідувати цей надлишок, тому й досягається така висока ефективність. До когенераційної схеми додається блок глибокої утилізації, де під час спалювання природного газу відбувається реалізація теплоти пароутворення, яку звичайно не враховують, оцінюючи енергетичні показники. Завдяки цьому ефективність використання палива зростає ще на 10...12 %. Ще однією перевагою запропонованої технології є така організація процесу доспалювання, за якої знижується кількість шкідливих викидів.

Технологічний процес термічної переробки складається з двох стадій, на першій з них матеріал, що переробляється, газифікується в режимі зверхдіабатичного горіння з повітрям і паром. Горючий продукт -газ, що містить водень Н2, монооксид вуглецю  та іноді, вуглеводні або інші органічні сполуки, спалюється на другій стадії у звичайних енергетичних установках загального користування (наприклад, у парових або водогрійних котлах) із виробництвом тепла та електроенергії.

Характерна риса процесу в тому, що і тверді, і газоподібні продукти виводяться з реактора при низькій температурі, тепло, що виділяється при горінні, не відбирається від реактора, а затримується у зоні горіння і використовується для утворення водню з води і, частково, монооксиду вуглецю з вуглеводневих речовин.

Сирий  матеріал завантажується  в  реактор  через лійку-затвор.  Повітря  і  пар  подаються  знизу  реактора. Продукт-газ виходить із верхньої частини реактора, а шлакові залишки вивантажуються знизу. Суміш, що переробляється у реакторі опускається під дією власної ваги.  По  висоті  реактора розташовуються  визначені типові зони. У самому верхньому прошарку температура підтримується в межах 100...2000C. Тут сировина підсушується фільтрованим продуктом-газом. У результаті цього продукт-газ збагачується водяним паром. Нижче розташовується зона, де відбувається піроліз і коксування компонентів органічного походження в середовищі, бідному киснем. У цій зоні продукт-газ збагачується леткими продуктами піролізу. У середній частині реактора розташовується зона газифікації, де закоксовані компоненти органічного походження реагують при 1000...1200

0C із киснем, водяним паром і діоксидом вуглецю. Частина коксу окислюється до СО2, і внаслідок цього в зоні газифікації підтримується висока температура. Ще нижче розташовується зона, де тверді залишки, що в основному складаються із неорганічних речовин, поступово охолоджуються в потоці середовища, що газифікує. Тут витрачаються залишкові компоненти органічного походження і вуглець. У самій нижній частині реактора тверді залишки охолоджуються приблизно до 1000 C.

 

 

В умовах ринкової економіки гостро стоїть проблема розробки питань соціальної політики: комплексу методів і організаційних процедур направлених на оптимізацію соціальних процесів. Такі розробки будуть ефективними в тому випадку, коли вони будуть виконані з урахуванням різних рівнів соціального знання: загальної методології, теоретичних положень і конкретних методик.

Підготовка об'єкта до впровадження соціальних технологій пов'язана, перш за все, з вивченням рівня соціальної зрілості колективу, його специфіки. Вивчається, як правило, характер роботи яка виконується: наскільки вона потребує самостійності, творчості, відповідальності кожного; існуючий віковий склад, рівень освіти, традиції, стиль взаємовідносин; рівень і характер керівників, структура груп.

Методи соціальної технології – органічна частина соціального проекту. Соціальний проект являє собою таку сукупність програм, в яких відображені не тільки актуальні орієнтири, загальні задачі, але й уточнені строки виконання під цілей, скоординовані зусилля виконавців на основі вивчення вихідного рівня розвитку об'єкта і соціальних нормативів.

Розробка соціальних технологій в рамках реалізації соціального проекту направлені на взяття резервів різного порядку і досягнення соціальної стабілізації трудового колективу.

Головна мета соціальної технології – оптимізація управління соціальними процесами, її орієнтація на соціальний результат, отримання необхідного економічного і соціального ефекту.

Соціальна технологія – це специфічний вид суворо регламентованої управлінської діяльності, представлений процедурами і операціями для оптимізації соціальних і духовних процесів з метою реалізації, виявлених в ході соціологічного аналізу, резервів, можливостей і отримання необхідного економічного та соціального ефекту.

Соціальна технологія, як і будь-яка інша, складається із процедур і операцій. Процедура – це набір дій (операцій), з допомогою яких здійснюється той або інший основний процес (фаза, етап), який виражає суть даної технології.

Операція – це безпосередньо практичний акт вирішення визначеної задачі в рамках даної процедури управління.

Процедура розробки соціальних технологій містить наступні операції: формування соціальної проблеми, передбачення мети, визначення задач; аналіз проблемної ситуації; розробка  можливих варіантів досягнення мети; обговорення варіантів і вибір рішення, визначення оптимально необхідних вміщувальних операцій, які забезпечують регулювання соціального процесу; підготовка сценарію дії і його затвердження, визначення форми взаємодії об'єкта і суб'єкта управління, рівня готовності об'єктивних і суб'єктивних умов реалізації технологій; визначення кошторису витрат; організація контролю за ходом реалізації програми технологізації; оцінка ефективності соціальної технології. Основні вимоги, які виставляються до соціальних технологій, – це простота, гнучкість, надійність, економічність, чіткість, ефективність управління.

Мета сучасних освітніх технологій полягає в вихованні не просто спеціаліста, який володіє визначеною сумою знань в своїй області, але творчу особистість з високим рівнем інтелігентності і культури, яка володіє системою знань, здатну до подальшого самостійного навчання. Досягнення цієї мети сприяє і суспільна тенденція до гуманізації освіти і впровадження інноваційних підходів в навчально-виховному процесі. Серед сучасних освітніх технологій виділяють проблемне навчання, диференційований підхід, ситуативно-ролеві моделі, комп'ютерні технології, модульне і інструктивне навчання.

Сучасні освітні технології повинні обов'язково враховувати необхідність викладання саме системи (а не суми)

знань, які складаються із комплексних, інтегрованих учбових дисциплін. Учбова інформація таких дисциплін реалізується у вигляді ієрархічної структури блоків, що природно приводить до використання модульної системи організації учбового процесу.

Для того, щоб студент працював протягом всього семестру, а не тільки під час сесії є стимулювання  до навчання кращих студентів.

З цією метою вводяться різні рейтингові системи контролю і обліку знань студента.

Рейтингова  система  як  комплекс  організаційних  і  структурних  змін  в  учбовому  процесі,  підкріплених відповідним технічним і інформаційним забезпеченням повинна сприяти рішенню цілого комплексу задач:

-   забезпечення оперативного і ефективного безперервного контролю учбового процесу;

-   відображення через рейтингові характеристики рівня кваліфікації майбутніх спеціалістів;

-посередництвом  тестування визначення порівняльного  рівня  підготовки  спеціалістів  в  різних  учбових закладах;

-   підняття методичного рівня викладання за рахунок підсилення зворотного зв'язку студент-викладач;

-   впровадження елемента самостійності в учбовому процесі;

-   надання організаціям, які приймають на роботу випускників, інтегрованих показників їх підготовки.

 

 

1. Дайте визначення та характеристику "високим технологіям".

2. Перечисліть найважливіші ознаки високих технологій та охарактеризуйте їх.

3. Перечисліть сучасні види прогресивних технологій виробництва.

4.  Дайте характеристику біологічним  та  хіміко-біологічним  технологічним процесам,  назвіть  переваги  та недоліки.

5. Що являє собою хіміко-технологічний процес? Його переваги та недоліки.

6. Назвіть три послідовних взаємопов'язаних етапи будь-якого процесу хімічних перетворень.

7. Що таке інтенсифікація технологічних процесів? Перечисліть фактори за яких вона може відбуватися.

8. Дайте характеристику термічним процесам.

9. Дайте характеристику барометричним процесам.

10. Дайте характеристику каталізним процесам.

11. Дайте характеристику електрохімічним процесам.

12. Дайте характеристику плазмовим процесам.

13. Дайте характеристику фотохімічним процесам.

14. Дайте характеристику радіаційно-хімічним процесам.

15. Дайте характеристику лазерним процесам.

16. Дайте характеристику ультразвуковим  процесам.

17. Дайте характеристику технологічних змін як чинника виробництва.

18. Дайте характеристику технологічних змін як головного чинника економічного зростання.

19. Перерахуйте види інноваційного товару.

20. Охарактеризуйте базові та поліпшуючі інновації.

21. Охарактеризуйте канали поширення на світовому ринку науково-технічних досягнень.

22. Наведіть класифікацію інструментів державної підтримки інновацій технологічних систем.