Проблема використання отрутохімікатів та мінеральних добрив у господарстві

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

забруднених ґрунтів. В азотних добривах кількість Mn – не перевищує 2, Cu – 14, Zn -50, Pb – 7, Ni -8, Cd менше 0, 25, Fe- 25 мг/кг. Калійні добрива максимально містять: Mn – 140, Cu – 300, Zn -50, Pb – 90, Ni -19, Cd – 4, Fe- 403 мг/кг. Кількість важких металів в гною може підніматися до значення: Mn – 354, Cu -22, Zn -566, Pb – 27, Ni -31, Cd -0, 4, Fe – 406мг/кг сухої речовини. Кількість миш'яку і ртуті в мінеральних добривах також не викликає небезпеки. В той же час фосфорні добрива і вапно при сильно забрудненій сировині є екологічно небезпечними через високу кількість кадмію і інших токсикантів, що надходять в ґрунт з внесеними дозами. Допустимий вміст кадмію в фосфорних добривах (в мг/кг P2O5) в ряді країн складає від 22... 150. У фосфорних добривах концентрація важких металів може досягати таких рівнів: Mn – 2842, Cu -1000, Zn -3000, Pb – 92, Ni -32, Cd -170, Fe- 1650 мг/кг, у вапні по більшості металів концентрація нижча: Mn – 1333, Cu 10, Zn -427, Pb – 47, Ni -46, Cd -5, 5, Fe- 1035 мг/кг. м У продукованих добривах Чехії ГДК важких металів такі: кадмію – 50 мг/кг, Р2О5, миш'яку – 10 мг, свинцю – 30, ртуті – 2, хрому – 200 мг/кг. Великі проблеми існують в зв'язку з присутністю важких металів в осадах стічних вод (ОСВ), 30... 40% яких застосовуються в сільському господарстві. По концентрації важких металів ОСВ поділяють на п'ять категорій. Осади п'ятої категорії застосовувати в якості добрив неможливо.

Накопичення важких металів в ґрунтах безпосередньо впливає на суть різних ґрунтових процесів, що може привести до пониження родючості ґрунту. Стійкість ґрунтів до забруднення важкими металами різна в залежності від буферності. Ґрунти з високою адсорбційною здатністю, відповідно і високим вмістом глини, а також органічної речовини, можуть утримувати ці елементи, особливо у верхніх горизонтах. Це характерно для карбонатних ґрунтів і ґрунтів з нейтральною реакцією. В цих ґрунтах кількість токсичних сполук, які можуть бути вимиті в ґрунтові води і поглинуті рослинами, значно менша, ніж в піщаних кислих ґрунтах. Однак при цьому існує великий ризик в збільшені концентрації елементів до токсичної, що викликає порушення рівноваги фізичних, хімічних і біологічних процесів в ґрунті. Піщані ґрунти, що характеризуються низькою поглинаючою здатністю, як і кислі ґрунти, дуже слабо утримують важкі метали (за виключенням молібдену і селену). Тому вони легко адсорбуються рослинами, причому, деякі важкі метали, такі як ртуть, свинець, кадмій, миш'як, хром, нікель, селен і інші шкідливі для здоров'я людини навіть при низьких концентраціях і тому підлягають особливому контролю.

В якості пріоритетних забруднювачів виділено вісім важких металів: кадмій (Cd), мідь (Cu), миш'як (As), нікель (Ni), свинець (Pb), цинк (Zn) і хром (Cr). Кадмій в даний час рахується одним із самих шкідливих важких металів, оскільки будь-яке помітне збільшення його вмісту в продуктах і кормах небезпечне для здоров'я людини і тварини. В природних умовах ґрунти вміщують менше 1 мг/кг кадмію. При внесенні фосфорних добрив вноситься велика кількість кадмію (з дозою 70 кг/га Р2О5 до 2... 3 г/га Cd). Мідь зазвичай міститься в ґрунтах в кількості 1... 20 мг/кг. Вона токсична для більшості рослин при концентрації в ґрунтовому розчині більше 0, 1 мг/кг. Мідь при концентрації 20 мг/кг у кормах токсична для овець, а 15 мг/кг – для ягнят. Забруднення ґрунтів міддю погіршує її фізичні і хімічні властивості: зменшує число агрегатів, понижується їх водостійкість. Токсична дія міді на рослини в значній мірі залежить від адсорбційної здатності і реакцій ґрунтів. Наприклад, на легких кислих ґрунтах мідь в концентрації 11 кг/га негативно впливає на розвиток рослин, в той самий час на торф'яних ґрунтах мідь у кількості 75 кг/га не викликає такого ефекту. У надземній частині рослини вміст міді складає в середньому 5... 10 мг/кг і рідко перевищує 30 мг/кг у розрахунку на суху масу.

Вміст нікелю в ґрунті становить 20... 50 мг/кг (при допустимій нормі 50). Його концентрація в ґрунтовому розчині в основному дорівнює 0, 005... 0, 05 мг/кг, а вміст у нормальних рослинах не перевищує 1 мг/кг сухої маси. Нікель в концентрації 30... 100 мг/кг (розчинний в ацетаті амонію, pН – 4, 5) є токсичним для рослин рису на алювіальному ґрунті.

Вміст у ґрунті свинцю зазвичай коливається від 0, 1 до 20 мг/кг. Середній вміст свинцю в рослинах варіює від 0, 5 до 3 мг/кг. Проте в рослинах, що ростуть на забруднених значними кількостями свинцю ґрунтах, відбувається його накопичення. Наприклад, при вмісті в ґрунті 800 мг/кг свинцю було виявлено 27 мг/кг свинцю в листях і 8 мг/кг у бобах квасолі. При відгодівлі тварин кормами, що містять 3 мг/кг свинцю в сухій масі, у їх тканинах накопичується свинець. Накопичення свинцю в організмі людини може викликати серйозні захворювання (цироз печінки).

Вміст цинку в ґрунті коливається від 10 до 800 мг/кг, хоча найчастіше воно складає 30... 50 мг/кг. Цинк із ґрунту легко поглинається рослинами, накопичується в основному в зелених частинах. При вмісті в ґрунті в