Процес формування витрат на ВАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ»

В таблиці 5.1 наведено склад статей загальновиробничих витрат.

 

Таблиця 5.1

Склад статей загальновиробничих витрат на ВАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ»

 

Відповідно до обраної облікової політики загальновиробничі витрати в кінці місяця розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами або групами виробів.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехами, ділянками), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи обладнання, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Іншими словами, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення, тобто списання на витрати виробництва щомісяця у повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Постійні загальновиробничі витрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах незалежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг (амортизація, орендна плата за основні засоби, які використовуються з виробничою метою, витрати на утримання будівель і обладнання цехів (ділянок), опалення, освітлення цехів, дільниць, а також витрати на управління виробництвом, зокрема, витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху тощо).

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу виробництва, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно та зазначається в Наказі про облікову політику підприємства.

Оскільки фактична потужність за звітний період може відрізнятися від нормальної (збільшитись або зменшуватись), то для встановлення величини постійних загальновиробничих витрат, які підлягають віднесенню до складу виробничої собівартості, необхідно запланований на одиницю бази розподілу норматив постійних витрат помножити на фактично досягнутий обсяг діяльності.

Усі розподілені витрати є елементами собівартості готової продукції та незавершеного виробництва. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Таким чином, розподіл загальновиробничих витрат проводиться у наступній послідовності:

перший етап – розподіл всіх загальновиробничих витрат на постійні та змінні;

другий етап – вибір бази розподілу. 

При виборі бази розподілу необхідно врахувати пропорційну або майже пропорційну залежність між зміною величини загальновиробничих витрат і зміною бази розподілу. Застосовують наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:

a)вартість прямих витрат матеріалів – якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною та кількістю матеріалів, з якими здійснюються певні технологічні операції;

b)прямі витрати на оплату праці – якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною прямих витрат на оплату праці, використовується тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації та автоматизації виробництва;

c)людино-години – якщо немає значної різниці між величиною заробітної плати робітників;

d)витрати з переробки;

e)кількість (маса) виготовленої продукції;

f)машино-години – якщо наявні значні капітальні вкладення і загальновиробничі витрати тісно пов'язані з використанням обладнання та техніки.

третій етап – визнання нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази.

четвертий етап – обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;

п'ятий етап – розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу.

Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів, вважаються розподіленими та списуються в Д-т 23 «Виробництво». Інші витрати є розподіленими та відносяться у Д-т 90 «Собівартість реалізації».

На рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунок 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями витрат.

Наведемо типову кореспонденцію загальновиробничих витрат на ВАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ» в таблиці 5.2.

 

Таблиця 5.2

Кореспонденція рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» на ВАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ»

 

Отже, з вище наведених даних можна зробити такий висновок, що загальновиробничі витрати пов'язані з основним і допоміжним виробництвом. В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами або групами виробів.

 

 

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, окрім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом – їх списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Характеристика субрахунків наведена в таблиці 6.1

 

Таблиця 6.1

Субрахунки до рахунку