Процес виробництва

З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділяються на:

оптові ціни, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам;

закупівельні ціни, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;

ціни на будівельну продукцію, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком; можуть бути представлені у вигляді прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта;

тарифи, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;

роздрібні ціни, по яких торгові організації продають товари населенню та іншим організаціям.

Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:

оптова ціна підприємства, по якій одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;

оптова ціна промисловості, по якій реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації або посередників;

роздрібна ціна, по якій підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.

За часом дії ціни класифікують так:

довгострокові та короткострокові ціни;

поточні ціни, що змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;

ковзні, або спадаючі ціни, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насичення ринку продукцією;

гнучкі ціни, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку;

сезонні ціни, що діють у певний період року.

За територією дії ціни поділяються на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.

За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:

місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець (ціни ФОБ, ФОР, СІФ та франко-ціни) ;

зон, для яких встановлюється єдиний тариф по перевезенню пасажирів і вантажів;

наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.

За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни.

Фіксовані ціни на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.

Регульовані ціни встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні) органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншими аналогічними методами.

Вільні ціни формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку.

 

 

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Чистий прибуток – це прибуток після сплати податків.

Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток – частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст прибутку:

Г – Т – Г’

Прибуток – одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним доходом та явними витратами.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Функції прибутку:

оцінювальна – ефект використання основних ресурсів підприємства;