Професійна поведінка працівника перукарні

Для спілкування з клієнтом майстер мусить володіти терпінням, самоволодінням, самоконтролем. Ці високі вимоги продиктовані практикою побутового обслуговування населення. Особі перукаря повинні бути властиві такі якості як:

–розвинена зорова пам'ять і оперативне мислення;

–вміння швидко орієнтуватися і приймати вірне рішення у конфліктних ситуаціях;

–тактовність, доброзичливість, дисциплінованість, готовність до подолання труднощів у обслуговуванні клієнтів;

–товариськість, чуйність;

–повага;

–здатність правильно оцінити вчинки клієнта і свої власні дії, вміння передбачати їх наслідки.

Також до числа головних вимог перукаря можна віднести:

–загальний фізичний розвиток;

–хорошу координацію рухів рук;

–хороший зір;

–спостережливість;

–витримку.

Клієнт нерідко очікує від майстра доброї поради. За такої ситуації майстер стає для нього дуже важливою людиною. Беручи це до уваги, майстер повинен бути уважним і люб'язним у ставленні до клієнта, вміти об'єктивно висловлювати свою думку з того чи іншого питання, підтримувати довірливі стосунки з клієнтом. Майстер має користуватись у клієнта авторитетом. Під час обслуговування клієнтів не можна припускатися панібратських відносин з ними, обслуговувати треба їх зичливо, але не нав'язливо.

Майстра повинна відзначати і захопленість своєю професією. Активність особистості перукаря у значній мірі залежить від його професійної орієнтації, відповідальності за свою поведінку, від уміння «ввійти» у виробниче і громадське життя колективу. 

Усвідомленість важливості своєї праці сприятливо впливає на розвиток самосвідомості і формування необхідних рис особистості працівника. Ці риси – працелюбність, наполегливість – допомагають йому під час обслуговування навіть не дуже ввічливих клієнтів.

У структурі особистості майстра, задоволеного своєю працею, формується певна система ціннісних орієнтацій, нахилів, яка багато в чому визначає успіх обслуговування клієнтів. Треба мати на увазі, що психологічна структура особистості працівника сфери обслуговування звичайно, значно складніша за структуру його професійної діяльності, бо вона вбирає в себе все багатство його зовнішньої і внутрішньої життєдіяльності: пізнання, спілкування і працю.

Психологічно правильне спілкування здатне перетворити навіть недоброзичливо настроєних відвідувачів на друзів. Перукар, який добре володіє рефлексією, може керувати поведінкою багатьох клієнтів. 

Естетична культура працівника служби побуту виявляється в умінні зі смаком і у відповідності з індивідуальними особливостями і віком підтримувати свій зовнішній вигляд. Адже у клієнта вже під час першої зустрічі враження про майстра складається за його зовнішнім виглядом. Професія перукаря зобов'язує його виглядати зовні привабливим. Зовнішній вигляд майстра є свого роду візитною карткою в перукарні. За його зібраністю, підтягнутістю, акуратністю клієнти, як правило, судять про рівень культури обслуговування. Неохайність погано впливає не тільки на клієнта, а й на самого такого майстра, тоді він почуває себе впевнено, має поганий настрій. У поняття «зовнішній вигляд» входять такі складові, як одяг, взуття, зачіска, косметика, манера поведінки.

Робочий одяг перукаря – це частина інтер'єру підприємства, тому важливим елементом естетики одягу є його колір, який має бути спокійним не відволікати уваги відвідувачів від виконання процесу стрижки доцільно вибирати нейтральні, але й не дуже бляклі тони. Взуття і костюм мають поєднуватись за кольором, сезонністю та стилем.

У працівника побутового обслуговування мають бути завжди чисті руки, акуратно підстрижені нігті, вимите волосся. Повсякденна зачіска має бути акуратною. Велику роль відіграє осанка. Жести мають бути виразними й стриманими. Вираз обличчя працівника не перукарської справи не повинен бути ані нудьгуючим, з відсутнім поглядом, ані догідливим, а доброзичливим.

Працівник перукарського мистецтва мусить міцно засвоїти, що в обслуговуванні клієнтів немає дрібниць. Адже успіх обслуговування визначається не тільки тим, що робить і говорить майстер, але й тим, як він це говорить і робить. Тут велике значення має міміка, жести, інтонація, манери працівника.

Перукарська справа – мистецтво, де майстер діє, створюючи багаторазово протягом робочого дня шедеври своєї справи, мистецтво, що вимагає персонального зв'язку з кожним відвідувачем. Одна з найважливіших складових успіху в перукарській справі – це створення м'якої, дружелюбної атмосфери. Сама перукарська справа – цікава, творча. Робота з волоссям примушує майстра, щоразу орієнтуючись на тип волосся, колір і обрану клієнтом форму зачіски, створювати щось нове, цікаве, неповторне. З ножицями в руках майстер створює новий вигляд клієнта, що можливо, внесе значні зміни в її (його) долю.

Перш ніж розпочати стрижку, майстер повинен бути на сто відсотків упевнений, що він точно знає, чого ж хоче клієнт. При виборі стрижки повинен також враховувати слідуюче:

–загальний напрям моди;

–ціль зачіски;

–індивідуальні особливості;

–тип зовнішності й характер клієнта;

–вік;

–якість волосся.

У гарному салоні відвідувач має почуватися затишно з найперших кроків. З будь-яким клієнтом потрібно встановити психологічний контакт. Одним клієнтом потрібно порадити, що буде їм більше личити, інші самі все заздалегідь знають. Потрібне часто людське вміння вести розмову і переконувати для того, щоб не тільки виконати побажання клієнта, але й показати йому щось нове, тоді він прийде знову та порадить звернутися до вас своїм знайомим.

Перукар повинен вміти:

–підготувати робоче місце до роботи, утримувати його в порядку;

–правильно користуватися приладами, інструментами, апаратурою;

–виконувати різні види стрижок, зачісок, фарбування, хімічної завивки;

–виконувати вкладання волосся;

–виконувати миття і масаж голови, робити компреси;