Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Програма та методичні рекомендації до лекційних та семінарських занять з курсу «ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ» для студентів Соціально-гуманітарного факультету, спеціальності 6.020302 Історія. / уклад. С.С. Баханова, Ю.В. Білай –Бердянськ.: БДПУ, 2014. – 77 с.

Предмет: 
Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 

напрямки розвитку англійського суспільства в ХІІ ст.. 

2.Держава Плантагенетів. Причини та зміст соціально-політичної боротьби в ХІІІ ст.. 
3.Громадянська війна та виникнення англійського парламенту. 
4.Особливості соціально-економічних процесів в Англії ХІV – ХV ст.. 
 
НІМЕЧЧИНА ХІ -ХV СТ.
1.Боротьба імператорів та пап за інвеституру. Вормський конкордат та його значення. 
2.Політика Гогенштауфенів – спроба централізації Німеччини. 
3.Соціально-економічний розвиток Німеччини. 
 
ІТАЛІЯ ХІ -ХV СТ.
1.Своєрідність соціально-економічних процесів в Італії ХІІ – ХІІІ ст.: причини та наслідки. 
2.Ранній капіталізм в містах північної та Середньої Італії. 
3.Формування системи міст-держав в ХІІ – ХІV ст.. Причини децентралізації Італії. 
 
ДАНІЯ, ШВЕЦІЯ, НОРВЕГІЯ ХІ -ХV СТ.
1.Соціально-економічний розвиток Скандинавських країн. 
2.Розвиток міст та бюргерство. 
3.Політичне протистояння Данії та Норвегії. 
4.Скандинавські країни та Ганзейський союз. 
5.Епоха уній в Північній Європі: причини, значення.
 
ДУНАЙСЬКИЙ РЕГІОН У ХІ -ХV СТ.
1.Трансильванія, Валахія: зовнішньополітичні умови існування
2.Угорщина, її об’єднавчі процеси з Австрією
3.Моловське князівство: роль держави у політичній історії регіону ХІ -ХV СТ.
 
ІСПАНІЯ ТА ПОРТУГАЛІЯ ХІ -ХV СТ.
1.Реконкіста: етапи, рушійні сили, наслідки.
2.Формування християнських держав на Піренейському півострові. 
3.Особливості соціально-економічного розвитку регіону. 
4.Виникнення об’єднаного Іспанського королівства. 
5.Початок морських походів Португалії та Іспанії.
 
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ХАРАКТЕР В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
1.Зміст міжнародних відносин раннього середньовіччя. Дипломатична служба. 
2.«Феодалізм» та зовнішня політика європейських держав. 
3.Роль християнської церкви в міжнародних відносинах середніх віків. 
4.Хрестові походи як форма міжнародних відносин. 
5.Столітня війна та її вплив на зміст міжнародних відносин у Західній Європі.
 
ХРИСТИЯНСЬКА ЦЕРКВА В СЕРЕДНІ ВІКИ
1.Схизма 1054 року. Спроби церковної унії у ХІІІ – ХV ст.. 
2.Католицькі ордени. Зростання ролі папства у ХІІ – ХІІІ ст.. Середньовічні єресі. 
3.Створення та діяльність інквізиції. Католицька церква в ХІV – ХV ст.. Занепад папства.
СЕМІНАРСЬКА СКЛАДОВА
ЧАСТИНА ПЕРША
Криза в Римській імперії (ІІІ – V ст.).
1.Криза в Римській імперії ІІІ - V ст. 
2.Розклад рабовласницьких відносин. 
3.Стародавні германці та їх зіткнення з Римською імперією. 
4.Падіння Західної Римської імперії та утворення варварських королівств. 
5.Історична наука про проблему генезису феодалізму в Європі.
 
Самостійна робота
1.Розробити хронологічну таблицю «Криза пізньої Римської імперії»
2.Позначити на карті варварські королівства
3.Виконати лабораторну роботу
Методичні рекомендації
З часів імператора Діоклетіана (284—305) розпочалася нова епоха римської історії — період пізньої імперії (284—476). Для політичного життя цього часу характерною є необмежена влада імператора.
Діоклетіан народився в Далмації і був сином вільновідпущеника. Всту­пивши до армії, він досяг найвищих чинів, командував охороною імператора Нумеріана, після смерті якого солдати проголосили Діоклетіана імператором.
За Діоклетіана та його наступників завершився процес перетворення Римської держави на необмежену монархію із запозиченням звичаїв східних деспотій. Так, римський імператор, подібно до східних царів, вважався втілен­ням божества. Йому поклонялися, присутні при його появі ставали на коліна, падали ниць, цілували краї його одягу. Цей звичай звався проскіне-зою, прийшов зі Сходу через елліністичні часи.
Незабаром після утвердження на імператорському троні Діоклетіан вибрав співправителем свого земляка і соратника Максиміана. Діоклетіан і Максиміан мали титули августів (звеличені богами). Обидва імпе­ратори призначили собі співправителів, яких було названо цезарями (у Стародавньому Римі — титул імператора).
Кожний з правителів був наділений усією повнотою імператорської влади, хоча за рангом цезарі вважались нижчі за августів.
Діоклетіан і Максиміан вважались рівними, проте Діоклетіан мав більший авторитет.
Поділ влади між чотирма правителями був необхідним, оскільки один монарх не мав можливості стежити за всіма подіями внутрішнього і зов­нішньополітичного життя імперії внаслідок її великих розмірів. За нової системи імператори могли особисто керувати тими чи іншими походами, тобто певною мірою запобігати появі нових узурпаторів.
З часу поділу влади між Діоклетіаном і Максиміаном фактично розпо­чався поділ імперії на Східну і Західну.
Жодний з імператорів не вибрав Рим місцем свого перебування. "Вічний Рим" вважався столицею імперії як раніше, але не був резиден­цією імператора і втратив своє колишнє політичне значення.
Сенаторський стан залишився вищим в імперії, проте Сенат як уста­нова уже не мав колишнього впливу, він не обговорював питань, що мали загальнодержавне значення.
Діоклетіан передусім приділив увагу підвищенню політичної та військо­вої могутності імперії, зокрема реформі армії.
До цього легіони були розташовані по окремих провінціях, тому у разі потреби їх було складно перевести на інший кордон. З часів Діоклетіана встановився поділ військ на дві основні категорії: прикордонні війська, що постійно перебували в певній прикордонній смузі, і мобільні частини, що можна було перекидати з одного кордону на інший. Цей принцип військо­вої організації, завершений імператором Костянтином, мав позитивні ре­зультати.
До Діоклетіана військові частини, як правило, поповнювались добро­вольцями. Цей принцип залишився і в часи пізньої імперії, але разом з тим було запроваджено обов'язкове поповнення армії. Діоклетіан зобов'я­зав великих землевласників давати державі певну кількість
Фото Капча