Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Пропаганда медичних знань та допомоги серед населення Харківської губернії у другій половині XVIII – на початку ХХ ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

лекцій та народних читань. Лише у Харкові вони були більш-менш регулярні, а на селі в розповсюдженні гігієнічних знань губернське земство тривалий час не брало жодної участі, лише окремі лікарі влаштовували заходи своїми силами [1, 20]. Наприклад, 1892 р. популярні лекції про холеру були проведені в усіх селах 7-ї дільниці Зміївського повіту, проводились також бесіди з хворими. Лікар оцінював ефективність цих мір як високу. Після цього, як результат, селяни стежили та доповідали про хвороби, переповідали те, що чули від лікаря. Темні чутки поступово зникли [11, 80-81]. Народні читання зі слайдами з гігієни, за великих витрат, не набули поширення, через безгосподарність у повітах. Проектори були розтягнені, а слайди потрапили до архіву. Читання проводились лікарями скоріше як виняток, тому стали запрошувати найманих лекторів. Активність була різною: від одиничних випадків до 33 на повіт (лідирував Старобільський). У Вовчанському повіті місцевим санітарним лікарем велось 10 лекцій з гігієни на рік [1, 20-21]. Влітку існувала це одна проблема: слайдів не було видно, тому часто їх замінювали плакатами [15, 27]. 1912 р. в Харківському повіті працював лікар-лектор з помічником. За рік було проведено 40% запланованих лекцій – 54. Їх відвідали понад 15 тис. осіб, у середньому на лекцію – 286 слухачів. Заходи періодично зривались через польові роботи селян, погані дороги, несповіщення населення, хворобу лектора тощо [8, 83, 95]. Деякі лікарі Старо- більського повіту проводили читання зі слайдами. Загалом було проведено 4 читання в Новопскові та Мостках про боротьбу з холерою, чумою та сибірською виразкою. Аудиторії виявились переповненими [16, 56, 38]. У Богодухівському повіті популяризація медичних знань та гігієни була в зародковому стані. Користувались проекторами зі слайдами зовсім небагато дільничних лікарів. 1912 р. читання проводились у 45 місцях з нагоди відкриття віспощеплення, з початком протискарлатинних щеплень тощо. Систематичних читань не велось, адже часто в день читання лікаря викликали до хворого і він фізично не міг провести захід. Для читань часто не знаходилось приміщень, не могли вчасно доправити ліхтар з іншої ділянки. В одному місці читання не привабило достатньої кількості слухачів, в іншому – перетворилось на співбесіду, через відсутність ліхтаря, в третьому захворів лікар [8, 4]. Потроху ситуація виправлялась. 1919 р., вже за радянської влади, в самому лише с. Козіївці було проведено 7 читань з гігієни, на яких було біля 100 осіб, роздавались брошури та листки. У с. Рублівці були проведені 2 читання з 200 слухачами, по одному в Дем’янівці зі 100, Солоницівці з 150 та Николці з 100. Темою був тиф, акції супроводжувались роздачею брошур та листків [17, 6, 31].

Не завжди була зацікавлена громадськість. Санітарний лікар провів читання «Як влаштоване людське тіло» в м. Валки та зібрав 250 слухачів, але в більшості це були учні початкового училища, а не широка публіка. У Вовчанському повіті взагалі обмежились лише пропагандою гігієни серед учнів. Слабкою була справа постановки популярних медичних та гігієнічних лекцій і в Ізюмському повіті. Дуже важко було знайти лектора навіть серед студентів. У Куп’янському повіті жодних читань не проводилося, приладдя, врешті, опинилось у непридатному стані. Гігієнічні знання надавались санітарним лікарем на сільських сходах та інших зустрічах з населенням [8, 18, 24, 30-31, 45]. 1913 р. у Харківському повіті в с. Вільшанах селянам розповідали про заразні хвороби, житло, їжу та їхнє значення для здоров’я. Те саме було прочитано в с. Пересічне та с. Велика Рогозянка. Це три центри медичних дільниць. На інших 15 дільницях санітарно-гігієнічної пропаганди не велося [18, 41, 55, 110].
Ближче до кінця ХІХ ст., у зв’язку зі зростанням грамотності в губернському місті, масово стали випускатися брошури, присвячені епідемічним хворобам [2, Т. 2, 113]. Приміром, 1892 р. чималими тиражами видавалися брошури про методи боротьби з холерою [3, 151-152]. Брошури та листки, присвячені різним питанням гігієни та медицини, роздавалися населенню безкоштовно, переважно під час епідемій [1, 21]. В Охтирці рада земських лікарів видала брошуру з надання допомоги холерним хворим для фельдшерів та звичайних жителів до прибуття лікаря, з поясненнями як не заразитися самому та визначити хворобу [9, 15, 21-36]. 1905 р. в усіх повітах роздавалися листки про холеру, але в різному масштабі. Попереду всіх були Старобільський та Ізюмський. Валківський повіт хотів лише 1 тис. листків для роздачі, Харківський – 10, Вовчанський – 30 [15, 24-25]. У Куп’янському повіті р. роздавались листки про віспу, дезінфекцію, черевний та висипний тиф, дифтерит, скарлатину, чуму тощо. Кілька тисяч листків були роздані через лікарів, віспощепіїв та особисто санітарним лікарем [8, 46]. У пунктах лікарських дільниць також велась протиепідемічна пропаганда, приміром, 1914 р. лікарю Харківського повіту А. Кривошиї для цього було надіслано 200 брошур про тиф, 10 брошур та 100 листків про скарлатину, по 10 брошур про заразні хвороби та догляд за дітьми, 100 брошур про питну воду. До Ку- п’янської повітової управи надіслали 2000 брошур з дезінфекції, 4000 – про чуму [19, 231, 235]. В амбулаторіях Старобільського повіту роздавались листки про різні захворювання та захист від них. По дільницях було розіслано матеріали для популярних читань на медико-санітарні теми [16, 5-6, 38].
Старобільське земство видало 1899 р. обов’язкові настанови для селян із санітарії та запобігання хворобам. Заразним заборонялось працювати прислугою, у громадському харчуванні та торгівлі, розповсюджувати заразні речі тощо. Сумський повіт мав такі ж правила, однак відмічалось, що вони не мали практичного результату, адже не було осіб, які могли б наглядати за їх виконанням. У Лебедині діяли окремі санітарні правила для фабрик та заводів (1884) та санітарні правила для населених пунктів з мірами проти епідемій (1879) [10, 5-13, 17-28].
На початку ХХ ст. пропаганда медичних знань стала доводити свою ефективність. 1910 р. холера в місті вразила 281 людину, летальних випадків було 88. Такі відносно невеликі захворюваність та смертність зумовлювались тим, що населення було ознайомлене з ознаками хвороби й заходами боротьби з нею, з основами гігієни. З метою популяризації знань про протихолерні заходи, санітарне відділення розклеїло містом і стало розповсюджувати в різні способи особливі плакати, організувало цикл лекцій про холеру [3, 153-154]. З’явилися й новітні форми поширення медичних знань. р. у Валківському та Вовчанському повітах були влаштовані пересувні виставки з медицини та гігієни. На них побували біля 30 тис. селян [1, 21]. На виставці у Валківському повіті було багато наочних приладь – картини та картограми туберкульозних хворих, муляжі, кістки тощо [8, 16-17].
Отже, незважаючи на очевидність необхідності посилення пропаганди медичних знань, вона лишалась явно недостатньою. Люди, на яких покладався такий обов’язок, не надавали йому належного значення, а населення ставилося з недовірою. Тим не менш, у цей період було закладено основи для пропаганди медичних знань, вироблено специфічний інструментарій. Він був представлений народними читаннями та лекціями, розповсюдженням брошур та листків, особистим переконуванням та співбесідами, з’явилися медичні виставки. Втім, не відкидаючи певних очевидних успіхів, така пропаганда загалом лишалась занедбаною та несистемною, активізувалася тільки у зв’язку з епідеміями, особливо на селі.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Краткий очерк деятельности Харьковского губернського земства по медицинской части. – Х., 1918.
  2. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905-й год) : в 2 т. – Х., 1993.
  3. Робак І. Ю. Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров ’я в Харкові (XVIII – початок ХХ ст.) : Дис.... д-ра іст. наук. – К., 2009.
  4. Альков В. А. Проблеми та здобутки сільської охорони здоров ’я на Харківщині імперського часу та доби революційних потрясінь // Гуржіївські історичні читання. – Черкаси, 2014-2015. – Вип. 8-9.
  5. Al’kov V. A. «Blackflag» of 1892: Cholera Epidemic and the Problem of Kharkiv Province Peasants Attitude to Medical Care // InterCollegas. – 2015. – № 2.
  6. История здравоохранения дореволюционной России (конец XVI – начало XX в.) /М. В. Поддубный и др. ; под ред. Р. У. Хабриева. – М., 2014.
  7. Аннєнков І. Ю., Анненкова Н. Г. Санітарні умови утримання і медичне обслуговування трудозобов’язаних «інородців» на підприємствах Харківської губернії під час Першої світової війни (червень 1916 – травень 19 17 р р.) // Історичні, економічні, соціально-філософські та освітні аспекти розвитку охорони здоров’я: Мат. Міжн. наук. конф. – Х., 2013.
  8. Держархів Харківської обл. (далі – ДАХО). – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2234.
  9. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2101а.
  10. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2103.
  11. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 614.
  12. Медицинский отдел: Оттиски из «Харьковского календаря» на 1888 год / Сост. Н. Смирнитский. – Х., 1888.
  13. ДАХО. – Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 1498.
  14. ДАХО. – Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 78.
  15. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2158.
  16. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2147.
  17. ДАХО. – Ф. 306. – Оп. 1. – Спр. 104.
  18. ДАХО. – Ф. 533. – Оп. 1. – Спр. 63.
  19. ДАХО. – Ф. 304. – Оп. 1. – Спр. 2240.
 
 
Фото Капча