Приклади суб’єктів інтелектуальної власності

При переході в спадщину права інтелектуальної власності, що засвідчене вже охоронним документом, спадкоємці зобов'язані одержати в нотаріуса спеціальне свідчення про право спадкування патенту. У цьому свідченні повинне бути зазначено, хто й у якій частці успадковує майнові права інтелектуальної власності. Якщо в заповіті не визначені частки спадкоємців і між ними виникає спір відносно розділу майна, такий спір розглядається в судовому порядку по позові кожного зі спадкоємців.

 

Обов'язки власника права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та компонування ІМС

Необхідно зазначити, що власник майнових прав інтелектуальної власності крім прав має також і обв’язки. Такими обов’язками – є добросовісне користування своїми правами та підтримання чинності прав, шляхом сплати відповідних зборів за підтримання їх чинності, якщо це передбачено законом.

Порядок сплати зборів на підтримання чинності виключних прав інтелектуальної власності та їх розміри встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1716 “Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності”.

Єдине, що обмежує безпосереднє використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразка та компонування ІМС самим власником майнових прав інтелектуальної власності, – це охоронювані законом права інтелектуальної власності інших осіб.

Зокрема, якщо винахід, корисна модель є удосконаленнями відповідних об'єктів, права на які належать іншим особам, з ними має бути досягнута згода про використання належних їм розробок. Але власники прав інтелектуальної власності на об’єкти, без використання яких неможливо використовувати такі удосконалення, зобов’язані видати дозвіл (ліцензію) на використання об’єкту, права інтелектуальної власності на які набуті раніше.

Частиною 2 статті 30 Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановлено, що власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), що охороняється пізніше виданим патентом.

Українське законодавство в сфері охорони прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування ІМС для задоволення потреб суспільства передбачає можливість видачі, так званих примусових ліцензій, або примусове відчуження прав.

Так у разі, якщо винахід, корисна модель, промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту (свідоцтва) або від дати, коли використання зазначеного об‘єкту було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід, корисну модель, промисловий зразок, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка.

У разі, якщо власник майнових прав інтелектуальної власності не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується.

З метою забезпечення здоров'я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу (корисної моделі), промислового зразка або компонування інтегральної мікросхеми визначеній ним особі без згоди власника патенту (свідоцтва) у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на використання зазначених об’єктів. При цьому:

дозвіл на таке використання надається виходячи з конкретних обставин;

обсяг і тривалість такого використання визначаються метою наданого дозволу, і у випадку напівпровідникової технології воно має бути лише некомерційним використанням органами державної влади чи виправленням антиконкурентної практики за рішенням відповідного органу державної влади;

дозвіл на таке використання не позбавляє власника патенту (свідоцтва) права надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка, компонування ІМС;

право на таке використання не передається, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;

використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку;

про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка, компонування ІМС власнику патенту (свідоцтва) надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим;

дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано;

власнику патенту сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі), промислового зразка.

Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку.

 

Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Внаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої ще десятиліття тому. Нині у світі діють понад 4 млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок на патентування; у 2005 р. доход від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти становив 170 млрд. дол., що вдесятеро більше, ніж 1990 р.

Важливо враховувати, що в основному вже сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності. Україна повинна адаптуватися до неї, якщо планує розвиватися як складова частина світового господарства, а не як економіка, відмежована від світових тенденцій соціально-економічного й технологічного розвитку. І за останні роки Україна значно активізувала процес входження в світові структури, що регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею 15 з 26 універсальних міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Але проблемою залишається незавершеність процесів здобуття членства в Світовій торговельній організації (СОТ) і забезпечення участі в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Не завершено і процес приєднання до ряду міжнародних конвенцій та договорів.

Велике значення для ефективної охорони інтелектуальної власності має процес входження України в регіональні європейські структури регулювання цієї сфери, і передусім у структури Європейського союзу. На цьому напрямі також є нерозв’язані проблеми – невизначеність позиції України щодо Євразійської патентної конвенції та налагодження відносин із Євразійською патентною організацією, відсутність перспективних програм взаємодії з Європейським патентним відомством і Відомством із гармонізації на внутрішньому ринку (товарні знаки ЄС).

Домінуючу роль у сфері двосторонніх відносин у цій царині, безумовно, відіграють США, які є світовим технологічним лідером. Саме цей чинник, а не тільки загроза санкцій із боку Сполучених Штатів, є потужним стимулом до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

Слід підкреслити, що протягом останнього десятиліття в Україні відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності. На сьогодні система органів регулювання сфери охорони інтелектуальної власності в Україні перебуває в завершальній фазі формування й уже спроможна виконувати свої основні функції. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється принаймні на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури й мистецтва, три види об’єктів суміжних прав, дев’ять видів промислової власності й на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, що вимагають невідкладного розв’язання.

 

 

Бондаренко С. В. Становлення системи авторського права та суміжних прав в Україні в 90-х рр. ХХ ст. як невід'ємної частини загальнодержавної системи охрони інтелектуальної власності // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. пр. : Результати дослідж. істориків НДІ та навч. закл. – К., 2003.

Право власності в Україні: Навч. посіб. /О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, О. А. Підопригора та ін. ; За заг. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. – К. : Юрінком Інтер, 2000.

Дячук І. Д. Глобалізація і проблеми захисту національних інтересів в сфері інтелектуальної власності / Дячук І. Д., Якобчук О. А. // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою: Матеріали XIII міжнар. наук. -практ. конф., Чернівці, 17-19 квіт. 2002 p. – Чернівці, 2002.

Законодавство Укpаїни пpо охоpону інтелектуальної власності: За станом на 20 жовт. 2002 p. /Веpх. Рада Укpаїни; [Упоpяд. Г. О. Андpощук]. – К. : Паpлам. вид-во, 2002.

Мироненко Н., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності за законодавством України // Українське комерційне право. – 2001. – № 1.

Нагорнюк М. В. Удосконалення національного законодавства України в сфері захисту прав інтелектуальної власності // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2001.

Нежиборець В. Правові аспекти комерціалізації інтелектуальної власності // Інтелект. власність. – 2005. – № 1.

Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 2.

Пащенко І. Л. Інтелектуальна власність як об'єкт цивільного права // Теорія і практика перебудови правової системи: Матеріали II Всеукр. наук. -практ. конф., 23-25 жовт. 2001 p. – Черкаси, 2001. – С. 171-174.

Святоцький О. Д. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – К. : Ін-ЮРЕ, 2003.

Туркевич В. Д. Проблеми охорони інтелектуальної власності // Актуальні культурно-мистецькі проблеми. Організаційний аспект: Зб. наук. пр. – 2001. – С. 29-49.