Принципова схема ідентифікації і кількісного визначення речовин, які ізолюються екстракцією полярними розчинниками

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

17

Мова:

Українська

Оцінка:

Тема: ПРИНЦИПОВА СХЕМА ІДЕНТИФІКАЦІЇ І КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ РЕЧОВИН, ЯКІ ІЗОЛЮЮТЬСЯ ЕКСТРАКЦІЄЮ ПОЛЯРНИМИ РОЗЧИННИКАМИ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Принципова схема аналізу «лікарських» отрут

2. ТСХ-скринінг «лікарських « отрут

3. Хімічні методи дослідження «лікарських» отрут

4. Фізико-хімічні методи ідентифікації препаратів

5. Фармакологічні дослідження «лікарських» отрут

6. Кількісне визначення «лікарських» отрут

1. Принципова схема аналізу «лікарських» отрут

Вибір схеми аналізу «лікарських» отрут залежить від ряду факторів:

Біологічного об'єкта дослідження (органи і тканини, біологічні рідини трупа, біологічні рідини живої людини) ;

Проведення спрямованого або неспрямованого азналізу препаратів;

Оснащення судово-хімічної або хіміко-токсикологічної лабораторії (апаратура, розчинники і реактиви).

Залежно від вищевказних факторів аналіз «лікарських» отрут проводиться в двох напрямках:

Судово-хімічне дослідження біологічного матеріалу, взятого з трупа (аналіз «лікарських» отрут в токсичних і летальних дозах -104 -106 г у пробі) ;

Хіміко-токсикологічне дослідження біологічних рідин живої людини (аналіз «лікарських» отрут у терапевтичних і токсичних дозах – 106 – 1012 г у пробі) ;

Вибір методів дослідження «лікарських» отрут залежить від напрямку аналізу, етапу і чутливості методики:

Судово-хімічне дослідження біологічного матеріалу трупаЕтапиХіміко-токсикологічне дослідження біологічних рідин живої людини

Оцінка різних методів за чутливістю:

• Хімічні методи – 104-106 г у пробі.

• Фізико-хімічні методи – УФ-спектрометрія – 106-107 г у пробі, ТСХ – 106-107 г у пробі ГРХ – 108- 1010 г у пробі; ВЕРХ – 108- 1010 г у пробі;

• Імуннохімічні методи – 1010 -1012 г у пробі.

Схема ненаправленого дослідження

«лікарської» отрути в біологічному об'єкті

2. ТСХ-скринінг «лікарських» отрут

Процес ідентифікації невідомої лікарської сполуки, що стала причиною отруєння, складається з двох етапів: попереднього і підтверджуючого.

Попередній етап дозволяє віднести отруту до визначеної групи хімічних сполук і заснований на використанні методу тонкошарової хроматографії (ТСХ) і системи «скринінгу», тобто системи добору, просівання.

Вибір методу тонкошарової хроматографії для пошуку «лікарської» отрути при неспрямованому дослідженні зумовлений багатофункціональністю методу:

Поділ препаратів і їхніх метаболітів.

Очищення від домішок.

Ідентифікація групи або препаратів індивідуальної речовини.

Кількісна оцінка аналізованого препарату.

Попередній етап складається з двох стадій:

1 стадія – застосовуються загальні системи розчинників, що дозволяють розділити аналізовані речовини на групи, що локалізуються у визначених хроматографічних зонах. У випадку позитивного результату при використанні загальних систем розчинників приступають до другої стадії.

2 стадія – застосовуються окремі системи розчинників, що дозволяють ефективно розділити сполуки, що входять в ту чи іншу хроматографічну зону.

Підтверджуючий етап – після проведення двох стадій попереднього етапу проводять підтверджуючі дослідження, що включають комплекс хімічних, фізико-хімічних методів, а також фармакологічні проби.

Негативний результат попереднього дослідження навіть на першій стадії свідчить про відсутність токсичних доз лікарських препаратів в екстрактах з біологічного матеріалу.

Попереднє хроматографічне дослідження ефективне за умови аналізу біологічного матеріалу, який не піддався процесам гнильного розкладання.

Умови ТСХ-скринінгу речовин кислого і слабоосновного характеру:

Загальна система розчинників – ацетон-хлороформ (1: 9).

Хроматографічні пластини з закріпленим шаром силікагелю.

Довжина пробігу розчинників – 10 см.

Час насичення камери парами розчинника – 15-20 хв.

Хроматографічна пластина розділяється на 5 вертикальних смуг:

Стандарт По 1/25 „кислого” хлороформного екстракту – 1/10

Як стандарт використовується циклобарбітал. Після розвитку хроматограми і висушування пластини проводять проялення барбітуратів, похідних саліцилової кислоти, піразолону, алкалоїдів – похідних пурину, індолу, похідних 1, 4-бенздиазепіну.

Як проявники використовуються:

Для барбітуратів – послідовно 5% розчин HgSO4 і 0, 1% розчин дифенілкарбазону в хлороформі (з'являються синьо-фіолетові або червоно-фіолетові плями – смуги S і А),

Для похідних саліцилової кислоти, піразолону – 5% або 10% розчин FeCl3 (з'являються синьо-фіолетові або червоно-фіолетові плями – смуга Б),

Для алкалоїдів, похідних 1, 4-бенздиазепіну – реактив Драгендорфа по Муньє (спостерігаються оранжеві, оранжево-коричневі плями – смуга В).

Залежно від значень величин Rf сполуки на хроматограмі поділяють на три хроматографічні зони:

1. Зона з Rf – 0 -0, 25 – похідні піразолону, алкалоїди.

2. Зона з Rf – 0, 31- 0, 41 – барбітурати, похідні 1, 4-бенздиазепіну.

3. Зона з Rf – 0, 41- 0, 64 – похідні 1, 4-бенздиазепіну.

Rs – являє собою відношення величини Rf аналізуючої речовини до величини Rf стандарту (циклобарбіталу). Вибір стандарту здійснюють так, щоб величина RS знаходилася в межах – 0, 5-2. Величина Rs малочутлива до впливу випадкових відхилень в умовах експерименту і тому є більш точною оцінкою хроматографчної рухомості, ніж Rf.

Шар сорбенту з невиявленої смуги Г, розташований на одному рівні з забарвленою плямою на інших смугах з аналізованим екстрактом, знімають за допомогою скальпеля і елюють досліджувану речовину з:

• хроматографічної зони 1 – метанолом,

• хроматографічної зони 2 і 3 – ацетоном.

Елюат досліджують в окремих системах розчинників:

• Похідні піразолону, алкалоїди (I зона) – ацетон-циклогексан (5: 1), сорбент – основний окис алюмінію,

• Барбітурати, похідні 1, 4-бенздиаеепіну (2 зона)