Природні біотичні, специфічні та абіотичні небезпеки, характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

Інфекційні захворювання людей:

- одиничні випадки захворювання;

- групові випадки (більше 50 чоловік) ;

- епідемічний спалах (більше 15 чоловік) ;

- інфекційне захворювання неясної етіології (більше 20 чоловік).

Епідемічним спалахом називають обмежений в часі і по території різкий підйом захворюваності, пов'язаний з одночасним зараженням людей.

Епідемія – широке поширення інфекційної хвороби, що значно перевищує зазвичай реєстрований на цій території рівень захворюваності.

Пандемія – незвично велике поширення захворюваності, як по рівню, так і по масштабах поширення з охопленням країн, цілих континентів і навіть усієї земної кулі.

Екзотична захворюваність – відзначається при завезенні збудників на територію де раніше така інфекційна форма не відзначалася.

Найбільш поширеними на території України інфекційними хворобами являються: дизентерія, кір, поліомієліт, малярія, гострі кишкові захворювання. У країні зареєстровані такі природні вогнища багатьох небезпечних інфекцій – туляремії, лептоспірозу, сибірської виразки, лихоманки Ку, кліщового енцефаліту.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби людей

Розглянемо такі хвороби, які характеризуються високою летальністю і можуть викликати епідемії.

 

 

Чума – гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке викликається чумними паличками – збудниками, здатними поширюватися по усьому організму і призводити до утворення осередків ураження в різних органах і тканинах. Клінічна чума характеризується явищами найсильнішою обший тяжкість, поразкою серцево-судинної системи і іншими місцевими ознаками. Без належного лікування хвороба швидко призводить до летального випадку.

На Україні хранителями чумної інфекції є, передусім, ховрахи, щури і інші гризуни. Є декілька природних вогнищ. Існування вогнищ чуми зростання міжнародних зв'язків, використання сучасних засобів повідомлення – ось чинники, які вимагають підтримки постійної протиепідемічної настороженості.

Холера – гостре інфекційне захворювання людини, що викликається холерними вібріонами. Клінічно виражена форма холери характеризується раптовим виникненням щедрого проносу і блювоти, що призводять до сильного знесолювання організму, різкого порушення кровообігу, припинення сечовиділення, зниження шкірної температури, появи судом, глибокого порушення обміну речовин і пригноблення функцій центральної нервової системи аж до розвитку коми.

Природне джерело збудника холери – люди, виділяючи холерні вібріони в зовнішнє середовище. Головним шляхом поширення збудників є зараження води холерними вібріонами, а також вживання забрудненої їжі, немиті руки і мухи.

Жовта лихоманка – гостре інфекційне захворювання, що викликається специфічним вірусом і передається комарами строго певних видів. Клінічно характеризується явищем загальної інтоксикації, лихоманкою, жовтяницею, ураженням нирок.

Джерело інфекції – хвора людина, від якої вірус потрапляє в організм комара, де зберігається до кінця його життя. Здоровій людині вірус передається при смоктанні крові зараженим комаром.

СНІД – синдром придбаного імунного дефіциту, викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Потрапляючи в кров, ВІЛ впроваджується в Т-лімфоцити, де відбувається цикл його розмноження, що веде до загибелі клітин хазяїна.

Джерелом СНІДу являється, передусім, хвора людина. Після зараження настає інкубаційний період, який триває від декількох місяців до 5 років. Потім слідує період з невизначеною клінічною картиною, який переходить в період розвитку хвороби. Іноді захворювання набуває хронічної форми.

Передача вірусу-збудника здійснюється статевим шляхом, при переливанні крові, при внутрішньовенному введенні препаратів (ліків).

Летальність при захворюванні СНІДом досягає 65 – 70%. За даними американського друку загальна кількість ВІЛ-інфікованих (з 1981р. по 20 листопада 1996 р.) у світі складала 29, 4 млн. чоловік, померло від СНІДу 6, 4 млн. чоловік, з них: 2, 9 млн. чоловіків; 2, 1 млн. жінок і 1, 4 млн. дітей. Тільки у 1996 р. було зареєстровано 3, 1 млн. випадків ВІЛ – інфекції.

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що характеризується запаленням слизових оболонок зіву, гортані і ураженням різних органів. Супроводжується утворенням щільних плівок і важким загальним отруєнням організму. Найчастіше дифтерією захворюють діти від 4 до 6 років.

Збудник – дифтерійна паличка. Добре зберігається в довкіллі. У воді і молоці виживає впродовж 7 днів, на посуді, білизні і іграшках – декілька тижнів.

Основне джерело зараження – хворий, який небезпечний для оточення усього періоду хвороби, і навіть деякий час після одужання. Завдяки щепленням захворюваність дітей різко знижується.

Дизентерія – інфекційна хвороба людини. Клінічно характеризується явищем загальної інтоксикації і симптомами поразки товстої кишки. Передається головним чином через заражену їжу і воду. За несприятливих санітарно-гігієнічних умов дизентерія може приймати епідемічне поширення.

Вірусний гепатит типу А – це інфекційне захворювання людини, яке викликається специфічним вірусом і протікає з переважним ураженням печінки. Клінічно вірусний гепатит проявляється симптомами жовтяниці, розладу обміну речовин. Механізм передачі інфекції фекально-оральний.

Грип – гостре інфекційне вірусне захворювання. Клінічно характеризується лихоманкою, синдромом загальної інтоксикації і катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, особливо трахеї. Інфекція поширюється повітряно-краплинним шляхом.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби тварин

Інфекційні хвороби тварин – група хвороб, що має такі загальні ознаки, як наявність специфічного збудника, циклічність розвитку, здатність передаватися від зараженої тварини до здорового і приймати епізоотичне поширення.

Епізоотичне вогнище – місце перебування джерела збудника інфекції на певній ділянці місцевості, де при цій