Природні біотичні, специфічні та абіотичні небезпеки, характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

Жовта іржа пшениці є поширеним і шкідливим грибковим захворюванням. Окрім пшениці гриб вражає ячмінь, жито і інші види злаків. Зараження озимої пшениці жовтою іржею може відбуватися упродовж усього періоду вегетації, але в основному тільки за наявності крапельно-рідкої вологи і при температурі повітря + 10+ 20°С.

У районах з сухим і жарким кліматом вона з'являється украй рідко. Наприклад, в Одеській і Миколаївській області епіфітотії жовтої іржі пшениці виникають 1 – 2 рази в 30 років. Найбільш шкідливі її епіфітотії відзначаються в роки з м'якою зимою, теплою весною і вологим прохолодним літом. При поразці посівів пшениці жовтою іржею врожай зерна знижується до 50%, а в роки із сприятливими для гриба умовами недобір урожаю може досягати 90 и 100%.

Фітофторою картоплі – широко поширене шкідливе захворювання. Шкідливість полягає в недоборі урожаю із-за передчасної загибелі ураженого бадилля в період утворення бульб і масового їх гниття в землі. Збудник хвороби – гриб, який впродовж зими зберігається у бульбах. Фітофтора вражає усі наземні органи рослин. Захворювання, як правило, спостерігається в другій половині літа. Втрати досягають 15 – 20% і більше.

Катастрофи, будучи великомасштабними порушеннями екологічної рівноваги, часто породжують серйозні медичні наслідки. Це жертви серед людей і травми різної тяжкості, збільшення захворюваності населення і тварин, погіршення епідемічного статусу.

 

 

На формування і зміну епідемічної і санітарно – гігієнічної обстановки при НС роблять вплив:

- різка зміна екологічних умов (збільшення міграції населення і тварин, надмірне розмноження гризунів, комах і інших переносників збудників хвороб, порушення екологічної рівноваги в природних вогнищах, захворювання) ;

- руйнування об'єктів санітарно-гігієнічного і комунально-побутового призначення (каналізація, водопровід, лазні) ;

- зниження стійкості людей до інфекційних захворювань;

погіршення умов переміщення людей (польові умови, скупченість, забруднення води, продуктів і довкілля) ;

вихід з ладу санітарно-епідеміологічних установ (лабораторій, стаціонарів, що мають запаси лікувально-профілактичних засобів) ;

- панічні чутки про стан справ в районі лиха, що утрудняє проведення протиепідемічних заходів.

Із-за наявності в осередку ураження великої кількості неприбраних трупів, відсутності або забруднення води, температури повітря близько 30... 40°С виникають украй сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів. Скупчення біженців, антисанітарні умови їх життя ще більше поглиблюють наслідки.

Особливо небезпечними заразними (контагіозними) захворюваннями є чума, холера, віспа які передаються при щонайменшому контакті з хворими.

У разі появи осередку зараження необхідно вводити на території режим карантину або обсервації, виконувати профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи. Хвороботворні мікроорганізми залежно від будови, біологічних властивостей і розмірів діляться на бактерії, рикетсії, віруси, грибки, пріони, паразитарні організми.

Мікробні токсини мають украй високу небезпеку, викликаючи важкі або смертельні поразки. Процесу розвитку епідемії можна сприяти умисне. Це питання є темою розробки біологічної зброї. Відомо, що напередодні середньовіччя чуму викосила 100 млн. чоловік. В наші дні ця хвороба стала виліковною, але природа агресивності мікроба чуми досі не розгадана. Навіть стійких до сучасних ліків вірус звичайного грипу вбиває людей ефективніше за напалм. Впливати на течію епідемії можна зараженням тварин, рослин, води і повітря. Бактеріологічна зброя незрівнянно дешевше за будь-яке інше, і його виробництво легко замаскувати. Наприклад, двом американським штамам туляремії була додана стійкість до антибіотиків, і вони стали «бойовими», якщо смертність від звичайної туляремії не перевищувала 10%, те ці штами давали летальність більше 95%. У 70-і роки багато хто зв'язував «хворобу легіонерів» з її штучним походженням. Уперше вона була виявлена серед учасників зльоту ветеранів збройних сил США («Американські легіонери») в 1976р. Тоді загинуло 30 чоловік від легеневої інфекції (кашель, грипозний стан, головний біль, найгостріша форма пневмонії). Встановлено, що бактерії цієї хвороби «селяться» в найдрібніших крапельках води (конденсату) при температурі 35 – 370 С, а основні місця їх розмноження – системи кондиціювання, відстійники ТЕС, повітря оводи різного роду притулків при їх недостатньому провітрюванні.

Територію, на якій спостерігається різке погіршення епідеміологічної обстановки, називають осередком бактеріологічного ураження (ОБУ), розміри ОБУ залежать від виду і способів поширення збудників захворювань, метеоумов, рельєфу місцевості, характеру забудови, швидкості встановлення виду збудника і проведення протиепідемічних заходів. Межі ОБУ визначаються на основі цих лабораторних досліджень проб, виявленні хворих, аналізу поширення захворювань і маршрутів міграції людей.

Ліквідація ОБУ включає:

ведення бактеріологічної розвідки і виявленні збудника;

- встановлення режиму карантину або обсервації (спостереження) ;

- санітарну експертизу, контроль зараженості продовольства, води, фуражу і їх знезараження;

- проведення лікувально-екакуаційних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і роз'яснювальних заходів. Карантин – це гостра ізоляція району виникнення особливо небезпечних захворювань і ліквідація їх при обсервації організовується медичне спостереження за населенням, що знаходиться або було в осередку зараження, для своєчасного попередження поширення епідемічних захворювань. Навколо зони карантину встановлюється зона обсервації. У ОБУ передбачаються наступні заходи:

- проведення запобіжних щеплень;

- встановлення режиму роботи підприємств торгівлі і громадського харчування, що унеможливлює занесення інфекцій;

- заборона вивезення з ОБУ будь-якого майна;

- виявлення хворих або підозрюваних на захворювання;

- ізоляція, лікування,